Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №47, 2012-11-18
У Кошаліні 13 жовтня відбулася історична конференція, приурочена 65-й річниці Акції «Вісла». У науковій зустрічі взяли участь д-р Богдан Гальчак із Зеленогірського університету, який розказав про причини проведення операції, д-р Мацей Гейґер з Поморської академії в Слупську, котрий зосередився на питаннях щодо поселення українців на Західному Помор’ї, та д-р Аркадій Слабіґ з цієї ж Поморської академії з доповіддю про українців у колишніх Слупському та Кошалінському воєвідствах у 1970–1989 рр. Крім того, відбулася презентація книжки Романа Кабачія «Wygnani na stepy. Przesiedlenia ludności ukraińskiej z Polski na południe Ukrainy w latach 1944–1946».
Чи не найгарячішу дискусію викликала доповідь А. Слабіґа, який говорив, зокрема, про еміґрацію українців з Кошалінщини до Канади у 80-ті рр., підкреслюючи насамперед її економічний характер. На думку д-р Владислави Лучки-Бакули з Познанського університету, цю хвилю еміґрації українців слід розцінювати, однак, як елемент національної політики Польщі. З такою оцінкою не погодився А. Слабіґ – за його словами, на підтвердження такої тези нема відповідних документів. Проте В. Лучка-Бакула відзначила, що внаслідок цих виїздів утворилася помітна прірва між поколіннями в Кошаліні, яку можна було зауважити навіть під час згаданої конференції – серед її учасників та гостей.
Справді, у 80-ті рр. з Кошаліна та околиць до Канади виїхало біля 80-ти молодих людей, тим самим зменшився український інтелектуальний потенціал Кошалінщини. Однак слід пам’ятати, що ці люди не зникнули, а зміцнили українську діаспору Канади. Крім того, для деяких виїзд став вирішальним у їхньому патріотичному вихованні, бо ж не всі вони ще до виїзду були свідомими українцями, а стали ними саме в Канаді. Натомість до Кошаліна, як наукового центру Помор’я, тоді же приїхали десятки молодих українців, які згодом тут поселилися. Тому сьогодні я б не казала про прірву між поколіннями в Кошаліні, а радше про інертність та байдужість молодого покоління щодо українських починань «вищого» (тобто не тільки «маланкового») характеру. Бо на згадану конференцію прийшло лише кільканадцять осіб, насамперед, переселенців з Акції «Вісла», на долю яких випало велике горе – отже могло б здаватися, їм не потрібно вже розказувати про ці події. Представників середнього та молодого покоління, які повинні хотіти дізнатися більше про своїх батьків або просто своєю присутністю довести, що Акція «Вісла» все ж таки не принесла задуманих результатів, на жаль, було всього кілька осіб. А згідно з неофіційною статистикою, яку подають самі українці, сьогодні в Кошаліні та найближчій околиці живе їх до півтори тисячі.
На думку д-ра Б. Гальчака, Акція «Вісла» мала два обличчя: слабке населення піддалося й асимілювалося, натомість свідомі українці витримали натиск і зберегли свою національну тотожність. Постає питання: а якою ж є оця свідомість українців? ■
