Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ 2010-11-11
Перед муніципальними виборами мас-медіа нас переконують, щоб ми присвятили виборові своїх кандидатів принаймні стільки часу, скільки витрачаємо на роздуми при закупівлі нового велосипеда чи одягу. Це абсолютно правильний напрямок, бо з невідповідним війтом чи депутатом у самоврядуванні згодом може бути нам так само важко, як у тісних чоботях чи на велосипеді, у якому коло хитається. Тому в усіх самоврядних варіантах рекомендують ідентичну розважливість, замість випадкових, непродуманих виборів або несподіваних кроків.
Для представників української громади в Польщі справа додатково ускладнюється, бо крім загальновизнаних якостей, їхній кандидат на самоврядника повинен також характеризуватися чутливістю на потреби нашої меншини, або, ще краще, мати в цій сфері вже конкретні досягнення. Один із можливих підходів – віддати свій голос за людей, які вже встигли довести, що можна, не приховуючи свого українського походження, досягти певної позиції на місцевому рівні, працюючи як для добра всього суспільства, так і для своєї національної групи. Саме про таких людей у рамках виборчої кампанії “НС” згадує доволі широко. Проте ми не минаємо увагою також польських кандидатів, якими рекомендують поцікавитися перед урнами наші діячі, бо їм з цими людьми вже не раз доводилося співпрацювати.
І так, голова Перемиського відділу ОУП Марія Туцька говорить, що серед поляків вартим уваги місцевих українців є кандидат на мера Перемишля Марек Жонса. М. Туцька пригадує, що це він та його політичне середовище з Громадянської платформи були ініціаторами постанови щодо передання Народного дому українській громаді, а сьогодні М. Жонса веде цей процес на місцевому та воєвідському рівнях. Він підтримує теж ряд ініціатив місцевого ОУП.
Голова Українського товариства в Люблині Григорій Купріянович розповідає, що в його реґіоні українці, з огляду на нечисленність, не відіграють політичної ролі, а в цьогорічних самоврядних виборах, мабуть, не балотуються особи, які відкрито заявляють про своє українство: “Проте можна вказати кандидатів, які підкреслюють потребу співпраці з Україною і раніше в неї втягувалися. Серед них варто згадати, зокрема, одного з кандидатів у мери Люблина Збіґнева Войцеховського, який відомий своїм багаторічним анґажуванням в українські справи”.
На Підляшші, в оцінці голови Об’ єднання українців Підляшшя Андрія Артем’юка, серед поляків політичних друзів важко знайти – такий досвід більшості попередніх виборів. Артем’юк відзначає, що специфіка їхнього реґіону полягає в тому, що відкритість на українські питання просто не дає тут жодних політичних балів, а навпаки, може довести до обструкції в електораті кандидата. Зате тут виразно спрацьовує якщо не національний виборчий механізм, то конфесійний, згідно з яким виборці підтримують людину, що відверто заявляє про своє православне віросповідання.
Юзеф Сушинський – це теперішній віце -староста Нової Солі. пошукати цього кандидата у виборчих списках, зокрема, рекомендує голова Любуського відділу ОУП Стефанія Яворницька. Вона вважає, що не зашкодить з особливою пильністю приглянутися до кандидатів до місцевого воєвідського сеймику, адже його теперішнім членам не тільки трапляється часто відхиляти різні проекти українців, але й питати ще, чи, бува, підтримку, про яку українці просять, не хочуть використати для спорудження пам’ятника… Бандері. Мабуть, не треба спеціально пояснювати, що в теперішньому любуському сеймику мають своїх відданих друзів кресов’яни, як і того, що варто спробувати своїм голосом змінити цю ситуацію.
Прізвища польських приятелів досить легко називає голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус. Хоч він і не приховує, що існує також некороткий список кандидатів, яких варто обминати – хоча б тому, що своїм громадсько- політичним паливом накручують маніпуляції щодо польсько -української історії. С. Мігус наголошує, що офіційно ОУП не підтримує жодних політичних партій чи комітетів, а просто рекомендує перевірених людей. Серед польських друзів радить звернути увагу на кандидата на бурґомістра Кентшина Кшиштофа Гецьмана (перебуваючи зараз на цьому посту, він не тільки постійно підтримував місцеве ОУП, а й сам ініціював ряд починів); у Венґожеві – на Влодзимежа Анхіна; у Барцянах – на кандидатів на війта Ришарда Козиру (займаючи раніше цей пост підтримував Сільські гуляння в Асунах) та Вітольда Боґдановича; кандидатів на бурґомістра Ілави Влодзимежа Пташника та Доброго Міста – Станіслава Тшасковського, а також кандидата на мера Ольштина Януша Ціхоня.
В оцінці директорки українського ліцею в Лігниці Анни Хаврильчак -Маланчак, українського голосу вартує кандидат на мера Тадеуш Кшаковський, який, досі будучи на цьому лігницькому посту, завжди підтримував як школу, так і громаду.
Звичайно, ми не маємо можливості згадати тут про всіх кандидатів, за яких варто було б віддати наш голос у різних реґіонах. Але нам ідеться тільки про те, щоб дорадчий голос українських діячів, їхній досвід заохотили пам’ятати при виборчих урнах також про українські справи. Та й специфіка місцевих виборів така, що виборці найкраще знають, кого обдарувати довірою. Відвідуючи нещодавно рідне с. Молтайни, я почув і навіть особисто відчув, що людина, яка не в силі забезпечити відповідного опалення для багатьох мешканців цієї місцевості, зараз балотується у виборах на посаду війта. Отже, поки не пізно, дивімося, питаймо, читаймо і думаймо, щоб під кінець листопада вибрати таких людей, яких через чотири роки схочемо ще називати друзями. А якщо вони ще й ґарантуватимуть тепло в наших помешканнях у зимовий час – тим краще.
“Наше слово” №46, 14 листопада 2010 року {moscomment}
