Адам Вевюрка ■ ПОДІЇ ■ №28, 2016-07-10
Будь ласка, розкажи коротко про себе.
Мене звати Емілія Струзік. Мені 16 років, навчаюся в українському ліцеї в Лігниці. Відколи пам’ятаю, я завжди дуже любила малювати.
Ти вирішила вчитися в українській гімназії та ліцеї. Чому?
У Лігниці, як усім відомо, невеликі класи. Тут безпечно, а молода людина має змогу розвиватись. Я цього хотіла. До ліцею я прийшла, бо мені тут добре, я звикла до цих стін і людей. Я прив’язалася емоційно до цього середовища.
Ти про свій талант що думаєш?
Я не вважаю себе за якусь винятково талановиту людину. Просто роблю те, що люблю і що дає мені почуття щастя. Радію, що люди зауважують мою художню працю. Це мені допомагає і я задоволена.
Розкажи, будь ласка, про свої досягнення і нагороди.
Думаю, що моїм найбільшим успіхом було третє місце на ХІІІ міжнародному конкурсі «Inne spojrzenie», організованому в Сосновці під патронатом Польського національного комітету UNICEF. На конкурс надійшло 8 тис. праць з 20-ти країн світу. Нагорода, яку я отримала за третє місце, надихає мене на дальшу працю. Але вірю, що це тільки початок і буде ще багато нагород.
Твої найбільші мрії – які вони?
Хочу побачити світ, подорожувати по різних країнах, дізнатись, як там живуть люди. А також хочу займатися татуюванням.
Що думаєш про учнів з України?
Серед них я почуваюсь нормально. Це такі самі люди, як ми. Не бачу жодної різниці.
Тобі допомагає хтось в артистичному житті?
Найбільше допомагає мама, яка мене завжди в усьому підтримує. Але я сама теж вмію подбати про себе.
А тепер повернемось до татуювання. Не думаєш, що таке заняття – це шок для вчителів?
Чому? Прошу звернути увагу, скільки сьогодні людей, у тому відомих спортсменів, художників та акторів мають татуювання. Це просто мода. Молоде покоління бачить у цьому певне мистецтво. Я вважаю, що кожна людина має право мріяти і робити те, що їй дарує радість.
Але чи все для нас корисне? Повертаючись до шкільних справ, розкажи, як виглядає щоденне життя учнів?
Скажу просто: добре, весело і безпечно. Всі один одного добре знають. Кожний може знайти когось, хто зрозуміє і допоможе як треба. Панує хороша атмосфера.
Чим для тебе є Україна?
Україна – це нормальна країна, яка тепер трошки ближча для мене, бо у школі я більше про неї дізналася. У її пізнанні мені допомагають українці, які в нас вчаться. Але скажу чесно, що цього замало.
Що для тебе найважливіше?
Любов до іншої людини. Люди повинні допомагати один одному і старатися бути щасливими. А щастя – це родина.
Якби не родина, я була би ніким! Вважаю також, що кожна людина має в собі якийсь талант. І від нас залежить, чи цей дар у нашому житті стане скарбом.
Що хочеш побажати таким молодим людям, як ти?
Щоб завжди вірили в себе і ніколи не піддавалися, бо тільки так людина може здійснити свої мрії. Я так роблю, тому я дуже щаслива. Цього щастя, власне, бажаю всім!
Дякую за розмову. ■
