(ав) ■ ПОДІЇ ■ №43, 2012-10-21
Інститут національної пам’яті (ІПН) в рамках науково-дослідницької діяльності Бюро громадської освіти розпочав 2006 р. реалізацію проекту «Апарат безпеки стосовно національних меншин».
Координатором цього проекту є проф. Ярослав Сирник (раніше ним був проф. Ґжеґож Мотика). У рамках ініціативи видано вже кілька монографічних книжок, зокрема, «Ludność ukraińska na Dolnym Śląsku (1945–1989)», Я. Сирник, 2007 р.; «Szpieg Watykanu. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896–1977)», проф. Ігор Галагіда, 2008 р.; «Aparat bezpieczeństwa Polski Ludowej wobec mniejszości narodowych i etnicznych oraz cudzoziemców», Я. Сирник, 2009 р.
Потім у Вроцлаві 2010 р. ІНП організував міжнародну конференцію «Internacjonalizm, czy…? Działania organów bezpieczeństwa państw komunistycznych wobec mniejszości narodowych (1944–1989)». Як результат цієї конференції, минулого року видано книжку під таким самим заголовком. Черговим кроком у всебічному дослідженні сучасного стану національних меншин у Польщі була міжнародна конференція «Pomiędzy ideologią a socjotechniką. Kwestia mniejszości narodowych w polityce władz komunistycznych (doświadczenie polskie i środkowoeuropejskie)», яку організовано 27–28 вересня у Щецині. Крім досліджень нацменшин, які веде ІНП, майже в кожному університеті є спеціалісти, що займаються національними та етнічними меншинами. Для прикладу, в Поморській академії у Слупську тематикою нацменшин займається проф. Роман Дрозд, проф. Мацей Гейґер та д-р Аркадіуш Слабіґ; у Щецинському університеті – д-р Малґожата і д-р Януш Мечковські, натомість у Вроцлавському – д-р Божена Шайнок. У колі зацікавлення, зокрема, українська, білоруська, німецька, литовська, єврейська, а останнім часом також ромська національні меншини. І саме дослідження цих же кіл знаходить своє віддзеркалення під час названих конференцій.
Під час щецинської конференції українську тематику представляв проф. Пауль-Роберт Маґочі з Торонтського університету (Канада) – доповідь «Асиміляція русинів-українців у комуністичній Чехословаччині»; д-р Ян Пісулінський з Ряшівського університету – доповідь «Польща – держава національно однорідна: основні положення і практика на прикладі політики щодо української меншини 1944–1947»; проф. Ґ. Мотика з Інституту політичних студій ПАН у Варшаві – доповідь «НКВД супроти українського підпілля у Польщі 1944–1947»; Маріуш Зайончковський з Інституту політичних студій ПАН у Варшаві – доповідь «„Український” підтабір ЦТП у Явожні у світлі звіту чинної при ньому від травня до вересня 1947 р. Операційної групи Міністерства громадської безпеки кпт. Юзефа Біка»; проф. Р. Дрозд з Поморської академії у Слупську – доповідь «Українська громадськість у Польщі під час політичних криз»; д-р Микола Рябчук з Українського центру культурних досліджень з Києва – доповідь «Від ВЧК до СБУ: тяглість і зміна „антинаціоналістичних” дискурсів і політики»; проф. Ігор Ільюшин з Київського університету – доповідь «„Комуністичні” та „некомуністичні” стереотипи на тему польсько-українських конфліктів у XX ст. в польській та українській суспільній свідомості та колективній пам’яті». Крім того, багато доповідей стосувалося теми національних меншин загалом, а зокрема політичних та ідеологічних аспектів чи історичної дискусії.
