На підставі ст. 44 Закону Республіки Польщі від 27 липня 2005 р. “Про вищу освіту” міністр науки та вищої освіти видав розпорядження, в якому передбачено порядок прийняття іноземців до вищих навчальних закладів (від 12 жовтня 2006 р. “Про принципи прийому іноземців на навчання до вищих навчальних закладів та їхньої участі в наукових дослідженнях”). Згідно з цим документом, іноземців приймають на навчання: до вищих навчальних закладів, на післядипломне навчання, до аспірантури, на наукову практику, курси, в тому числі на курси польської мови та підготовчі курси до навчання польською мовою і на стажування.

Основною вимогою для українських студентів, які бажають навчатися у виші Польщі, є наявність візи (пізніше – посвідки на проживання, що дає дозвіл мешкати на території Польщі, про що йтиметься нижче), а також документа про добрий стан здоров’я та підтвердження страхування на випадок хвороби або від нещасних випадків на весь період навчання.
У польських вишах, як і в українських, існує 2 форми навчання: державна та платна. Вони можуть бути як стаціонарними, так і заочними. За навчання студенти платять щороку приблизно від 2 000 до 3 000 євро. Для осіб польського походження, яких приймають на платну форму навчання, вартість знижена на 30%. Правила прийому на навчання, а також розмір оплати можуть різнитися залежно від навчального закладу. Що стосується студентів державної форми навчання, тобто студентів-стипендіатів, то вони звільнені від оплати. Стипендія виплачується студентові кожного місяця, а її розмір залежить від виду навчання.
Отож для того, щоб українському студентові приїхати до Польщі навчатися, насамперед потрібно звернутися до польського консульства на території України з заявкою про отримання візи. Що стосується посвідки на проживання на території Республіки Польщі, то студент повинен звернутися до воєводи за місцем проживання з проханням отримати дозвіл на проживання на визначений термін (на його основі видається посвідка). Така заявка подається за 45 днів до закінчення терміну дії візи. До заяви потрібно додати необхідну кількість документів. Якщо заява буде подана після спливу терміну, то студент ризикує не отримати дозволу протягом терміну дії візи або попереднього дозволу на проживання: його перебування в Польщі буде нелеґальним, і він буде зобов’язаний покинути Польщу.
Якщо особа залишиться в Польщі після того, як закінчиться термін дії документа, що дає право на перебування в Польщі, це потягне за собою серйозні наслідки: при виїзді з Польщі така людина буде занесена до списку небажаних на території Польщі осіб й отримає тимчасову заборону в’їзду до Польщі. Під час нелеґального перебування в Польщі її можуть також затримати й видворити в країну походження. Студент, що перебуває в Польщі нелеґально, не може повторно леґалізувати перебування, не покидаючи території Польщі.
Розгляд заяви про видачу дозволу на проживання протягом встановленого терміну триває близько 45 днів. Воєвідське управління інформує іноземців про те, коли буде прийняте рішення стосовно справи. Тому, хто отримав дозвіл, пізніше видається посвідка на проживання на визначений термін у Польщі. Посвідку на проживання можна отримати тільки особисто. За видачу посвідки сплачується збір (нині це 340 зл.)
Дозвіл на проживання на визначений термін дає українським студентам право не тільки леґально проживати під час навчання, а й працювати на території Польщі без отримання дозволу на працевлаштування. Студенти з України стаціонарної форми навчання в Польщі, які перебувають тут на основі візи, можуть працювати леґально лише впродовж 3 місяців під час літніх канікул – від липня до вересня. У свою чергу, студенти цієї ж форми навчання, які перебувають у Польщі на основі документа про тимчасове перебування, мають право працювати без спеціального дозволу. Дозволу на працевлаштування також не вимагають від тих, хто має карту поляка.
Щоб студентові розпочати роботу, насамперед потрібно укласти договір із працедавцем. Зазвичай працедавці, щоб обмежити свою відповідальність, укладають зі студентами договір підряду або договір на виконання робіт. Оскільки вони належать до категорії цивільно-правових відносин, на працівника й працедавця не поширюється дія Трудового кодексу, відповідно працівник має менше прав, а працедавець – менше обов’язків. Слід зазначити, що трудовий договір є більш корисним для працівника, аніж вищезазначені договори. Адже робітник на підставі цього документа має право на відпустку зі збереженням заробітної плати, право на відпустку під час хвороби, а також інші права та ґарантії, передбачені Трудовим кодексом.
Якщо людина працює за трудовим договором, то працедавець зобов’язаний сплачувати за працівника податкові, страхові та пенсійні внески. Для того, щоб працедавець зареєстрував працівника у відповідних органах, необхідно представити номер NIP (номер податкової ідентифікації). Якщо працедавець не виконає свого обов’язку, то інспекція праці накладе як на працедавця, так і на працівника штрафну санкцію.
Потрібно підкреслити, що обов’язок фізичних осіб отримувати NIP діє лише до кінця 2011 р. Від 1 січня 2012 р. буде відмінено його присвоєння фізичним особам, які не займаються підприємницькою діяльністю та не є платниками податків від товарів і послуг (Закон від 29 липня 2011 року “Про зміни закону про принципи обліку та ідентифікації податківців
і платників податку”). Таким чином, номер NIP буде присвоюватися лише підприємцям та юридичним особам. Єдиним ідентифікатором фізичної особи буде номер PESEL.
Підсумовуючи вищезазначене, можна з упевненістю сказати, що студентові набагато легше працевлаштуватися на території Польщі, ніж особі, яка такого статусу не має.

“Наше слово” №1, 1 січня 2012 року {moscomment}