Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2008-12-03
{mosimage}
Центральними для українців Польщі назвав голова ОУП П. Тима заходи, присвячені 75-ій річниці Голодомору, організовані 23 листопада в Ґіжицьку. Ці скорбні урочистості проходили під патронатом ґенерального консула України у Ґданську О. Медовнікова та з участю депутата Сейму РП М. Сича, голови ОУП П. Тими, воєвідських і місцевих представників влади Вармінсько-Мазурського воєвідства. Величаві врочистості відбувалися в ґіжицькій греко-католицькій церкві та санктуарії св. Брунона, де було присутнє, крім греко-католицького, також духівництво Римо-католицької, Православної (з України) та Лютеранської церков.
Після Служби Божої в ґіжицькому греко католицькому храмі Пресвятої Трійці, яку відправили оо. Дмитро Гарасим, Мирослав Підлипчак і Василь Кепещук, на прицерковній площі поряд з березовими хрестами, що символізували жертви Великого голоду, ґенеральний консул О. Медовніков та голова ОУП П. Тима посадили дві привезені з України калини, які український дипломат із Ґданська назвав “калиновим мостом” взаєморозуміння між українцями та поляками. Опісля велелюдна, понад тисячна громада українців, поляків та німців, учасників урочистості, скорбним ходом пройшла містом понад кілометр до санктуарію св. Брунона, де спільно відправили панахиду присутні священики всіх конфесій за жертви Голодомору. Відтак слово взяв ґенеральний консул України у Ґданську О. Медовніков, який зокрема сказав:
– Віддаємо данину історичній справедливості – мільйонам українців, які згинули і невідомо де, – розпочав він. – Ховати їх не було кому… Це тільки зараз, повертаючися в диявольський час 3233 років, стає відомо про цю страшну трагедію українського народу. Довгі десятки років це приховувалося від нас…
Ми нині віддаємо данину тим жертвам хоча б цим, що посадили два кущики калини, які привезли з України. Цим кущикам вирито дві ямки. Їх закидали землею. Зроблено те, чого не було можна було зробити 75 років тому мільйонам. Не можна було їх покласти в землю… І невже в когось виникають ще сумніви, що знищення нації не є геноцидом.
Консул як представник української держави подякував польським представникам місцевої влади за те, що “разом з українцями, які живуть на Вармії та Мазурах, відзначали події з перед 75 років”. Зачитав теж звернення Президента України до світового українства у справі відзначення Голодомору. Історичність ґіжицької події вшанування жертв Великого голоду в 75ту річницю підкреслив П. Тима:
– Наша молитва і спільний концерт – це доказ, що і українці, і поляки зуміли разом похилитися над трагедією. Попри досвід інших трагічних подій зуміли піднестися понад свою трагедію і помітити трагедію ближнього… Цей захід став центральним заходом нашої громади…
Далі у своїй короткій змістовній доповіді історик ІНП д р Роберт Куснєж сказав, зокрема, про те, що “…Великий голод був однією з найбільших трагедій в Європі ХХ сторіччя, а також найбільшим злочином комуністичного режиму проти українського народу”.
У концертіреквіємі, що відбувався в санктуарії св. Брунона, взяли участь хор Мирогощанського аграрного коледжу (в Україні) та хор Мазурського відділу ОУП. Звучали українські твори на честь українського народу і духовні пісні, присвячені мільйонам жертв Голодомору. Відтак слово взяв М. Сич:
– Можна поставити питання: чи влада може довести до такої ситуації, щоб знищувати, мордувати власний люд, свій народ? – розпочав представник Сейму РП. – Скажімо відверто, що це не єдиний випадок, бо ж це винищування українського народу тривало роками. Слід ще поставити питання, де були інші? Чому світ, у тому числі Європа, толерував цю трагедію, не лише одну, але передусім трагедію, яка довела до смерті мільйонів осіб?.. Багато держав, зокрема Польща, не лише засудило, але й назвало цю трагедію геноцидом. Цього року сейм на знак пам’яті про жертви Великого голоду прийняв вогонь скорботи і передав його на Вармію та Мазури…
Бурґомістр Ґіжицька Й. Пйотровська особливо дякувала всім тим, хто причинився до проведення цього заходу, передусім Мазурському відділу ОУП з головою І. Піком, П. Тимі, представникам місцевої влади, духовенству і хорам, а також владі міста партнера Дубна.
* * *
Попереднього дня – у суботу, 22 листопада – вшанувала жертви Голодомо ру 19321933 рр. українська громада Кентшина. У греко католицькій церкві Василія Великого парох о. Павло Старух відправив парастас за мільйони українців, померлих з голоду. Тут разом молилися також священики з Лютеранської та Римо католицької церков. Опісля всі присутні з запаленими свічками та під звуки дзвона перейшли до прицерковного хреста, де проспівали “Вічную пам’ять”. Згодом відбувся концерт у виконані хору Мирогощанського аграрного коледжу та оупівського хору з Ґіжицька. На закінчення д р Роберт Куснєж – історик Інституту національної пам’яті, представив присутнім факти, пов’язані з Голодомором. У притворі церкви можна було подивитися присвячену Голодоморові виставку, яку підготовили сестри василіанки.
* * *
У неділю, 23 листопада, присвячену жертвам Голодомору Службу Божу відправлено в церкві Чесного Хреста у Венґожеві. Після неї відбувся концерт у виконанні хору Мирогощанського аграрного коледжу та хору з Ґіжицька, що діє при ОУП.
Організаторами заходів були Мазурський відділ ОУП та Венґожівський деканат УГКЦ.
“Наше слово” №49, 7 грудня 2008 року {moscomment}
