(пл) ■ ПОДІЇ ■ 2010-06-10
Дитячий фестиваль української культури, що відбувався 22-23 травня в Ельблонзі, хоч і найстарший за віком з усіх українських фестивалів у Польщі, проте, певно, наймолодший за віком учасників. “Сьогодні він потрібний і молодшим, які виступають, і старшим, що сидять серед глядачів”, – говорить Мирослав Притула, заступник голови Ельблонзького відділу Об’єднання українців у Польщі.
{mosimage}
Крім прибулих гостей, – депутатів Мирона Сича і Тадеуша Наґушевського, представників воєвідської влади, членів Головної ради ОУП, представників шкіл та української громади, – серед публіки була також Ірина Будзинська. Вона, колишня голова Ельблонзького відділу ОУП, переїхавши в середині 80-их рр. до Ельблонґа, почала працювати з дітьми, організувала дитячий танцювальний ансамбль, члени якого сьогодні самі привозять свою малечу на фестивалі.
Хоч батьком заходу можна назвати нині вже покійного Павла Кремінського, який заснував це дитяче свято 44 роки тому, ідею та роботу якого далі продовжував Андрій Наконечний, то сьогодні для молодшого покоління й дітей саме І. Будзинська асоціюється з “хресною матір’ю фестивалю”, – підказує Мирослав Купич, секретар Головної управи ОУП I. Будзинська асоціюється з “хресною матір’ю фестивалю”, – підказує Мирослав Купич, секретар Головної управи ОУП.
На початку захід був невеликим конкурсом для тридцяти дітей – сьогодні ж він удесятеро збільшив кількість учасників, які цього року приїхали з Поморської Всі, Залізної Гори, Млинарів, Маженцина, Стеґни, Осташева, Нового Двору, Ельблонґа, Бартошиць, Новиці, Венґожева, Пасленка, Пененжна, а також із Ґданська чи Лемборка. “Ми саме тут минулими роками й сьогодні показуємо, як вміємо передати дітям мову, культуру, історію”, – наголосила І. Будзинська, підкреслюючи велику роль учителів та опікунів, які працюють у пунктах навчання української мови. Виявляється, Ельблонжчина може похвалитися чи не найбільшою кількістю пунктів навчання української мови в Польщі, – нараховує їх дванадцять. При нагоді фестивалю організовано конференцію, під час якої керівники, хореографи та опікуни колективів мали змогу поділитися своїми зауваженнями, обговорити проблеми.
Перший день фестивалю був присвячений декламації віршів, інсценізації казок, п’єс, співанню пісень, танцям і грі на гітарі, а презентація дитячих здібностей завершилася виступом гостей з Перемишля. Театральна група, яка діє при Комплексі загальноосвітніх шкіл № 2 ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі, виступила з двома спектаклями, до того ж, школа свої козирі підкреслила виставкою “Шашкевичівка – українські знаки Перемишля”.
З одного боку, це реклама школи, однак, як зауважує голова Перемиського відділу ОУП Марія Туцька, такий обмін дітям потрібний, а такі виїзди в терен показують їм, що вони – не єдині в Польщі в тому, що роблять чи якою мовою розмовляють.
Наступного фестивального дня, під час ґала- концерту, публіка могла послухати пісень хору “Лісова пісня” з Бартошиць, “Чорнобривки” з Пененжна, ансамблю “Волошки” з Ґданська, “Лельківських веселушок” з Лелькова, вокального тріо “Сонечко” з Бартошиць, подивитися художню програму дітей з пункту навчання української мови в Ґіжицьку, казки театрального колективу з Лемборка чи розважатися на ток шоу дітей з пункту навчання української мови в Млинарах та кабаре “Малої Горпинки” з Ельблонґа. Останні виступають не лише з нагоди фестивалю в Ельблонзі і не тільки в Польщі: вони мали змогу брати участь в огляді діаспорних кабаре в Україні. Однак сьогодні, напевне, вони залишаються єдиним українським кабаре, що ще діє в Польщі… А хіба довкола нас усе настільки серйозне, щоб нам не було з чого пожартувати?
Ґала -концерт завершила презентація танцю у виконанні “Аркана” – танцювального ансамблю з перемиської шашкевичівки. Цього року до грона учнів з пунктів навчання на Ельблонжчині, з якими прощалися і для яких цей фестиваль був останнім, приєдналася й Ірина Будзинська. Однак, як вона заявляє, “усі ще побачимося за рік на ювілейному фестивалі”.
“Наше слово” №24, 13 червня 2010 року {moscomment}
