Степан Мігус, пл ■ ПОГЛЯДИ ■ №49, 2014-12-07
Хотіли якнайкраще, а вийшло, як завжди. Так можна підсумувати і попередні, і цьогорічні вибори до самоврядних та інших органів влади. І не наше розпорошення, а самовпевненість, що кожному належиться булава, приватні протистояння між кандидатами, невелика активність громадських і релігійних організацій спричинилися до того, що знову, парафразуючи екс-президента Леоніда Кравчука: маємо, що маємо. Тобто не маємо майже нічого.
ОУП рекомендувало до Сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства в окрузі, який охоплював Бартошицький, Ельблонзький, Лідзбарцький, Браневський, Пасленцький повіти, голову місцевої ланки об’єднання Дарія Гаврильця з Ґурова-Ілавецького. Тимчасом Польська селянська партія (ПСП, поль. PSL – Polskie Stronnictwo Ludowe) висунула в цьому ж окрузі також кандидата-українця; з «Правом і справедливістю» (PIS) пішов теж інший українець, якому аж ніяк не перешкоджають антиукраїнські випади його соратників з цієї партії; а в Союзі демократичної лівиці (SLD) виявився ще один одвічний активіст, який пригадав своє українське походження і навіть розповсюдив рекламний календарчик українською мовою.
«Віддаючи свої голоси, – говорить один з виборців Бартошиччини, – люди голосували за знайомих або проти когось, кого вони не люблять. Тому результат маємо, який маємо. А повинно ж зобов’язувати логічне мислення. ОУП найкраще знає, хто на що спроможний і кого можна рекомендувати».
«Дехто з тих, хто йшов з партіями, які до українців любов’ю не палають, зробили українцям „ведмежу” послугу та й собі виставили ненайкраще свідоцтво», – упевнений голова Ельблонзького відділу ОУП Степан Дембицький.
Іван Пік, голова Мазурського відділу ОУП, вбачає слабкі результати виборів не стільки в розпорошенні українців, як у новій, ще гіршій, ніж попередня, ординації. Та не лише в цьому: «Нас використовують усі партії, щоб тільки здобути голоси, а депутат від нас їм не потрібний. Але й ми самі «працюємо» на програш. Симпатії, а частіше антипатії серед українців роблять свою справу. Одні виступають проти інших і намовляють не голосувати на рекомендованих нами кандидатів».
Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП, що з подібних, як подані раніше, причин не пройшов до сеймику на Кошалінщині, має ще й інші арґументи, які спричинилися до чергового програшу українців. На його думку, у справі виборів нічого не зробило головне керівництво ОУП. Занадто мляво відділи і гуртки проводили кампанію на місцях, а «Наше слово» щонайменше на два місяці спізнилося з представленням кандидатів, рекомендованих ОУП та іншими українськими організаціями. Крім цього, так звана «виборча книжка», з першим місцем Польської селянської партії теж зробила своє, бо ж зшита в одну цілість сприймалася виборцями, як ота одна цілість, у якій треба поставити лише один «Х».
«Ми повинні врешті навчитися усім гуртом дбати про свої інтереси, – говорить Р. Білас. – Не тільки самі кандидати, але разом з ними й українські організації, а також Греко-католицька і Православна церкви. А цього не відчувалося. Нині вже нашу поразку не обґрунтуємо розпорошенням чи страхом. У містах і в деяких ґмінах ми живемо досить таки компактно».
Тимчасом на Кошалінщині з-посеред 15-ти українців до рад дісталося заледве кілька. У Білому Борі – це Ірина Дрозд, у ґміні Маново – Михайло Бамбурак, у Валецькому повіті – Богдан Ванкевич, який має всі шанси на старостування. Доволі численна група кандидатів Перемишля обмежилася в міській раді до одного мандату (попередньо були два). Його одержала Олександра Цікуй. Однак голова Перемиського відділу ОУП Марія Туцька вважає, що українці не роздрібнювалися і не ділилися, а гірший результат є наслідком меншого досягнення Громадянської платформи (РО). З отриманих інформацій виникає, що один українець став депутатом Перемиського повіту, а ще один – Дуклянської ґмінної ради (Богдан Ґоч).
Депутатом стала Стефанія Урбанська, голова бані-мазурської ланки ОУП. Разом з нею ще двоє – Беата Середа й Іван Ходань. Голова ланки добре розуміє, що українських представників у раді могло б бути значно більше. Говорять, що українці становлять майже 70% усіх мешканців. Проте вони не спромоглися більше, як на трьох депутатів, не говорячи вже про кандидата на війта. На Мазурах, де українці становлять значну частину мешканців, не вдалося пройти до сеймику воєвідства широковідомому активному діячеві, засновникові українського ансамблю «Черемош», людині, яка прославила не тільки Венґожево, але й реґіон та Польщу в усьому світі, Володимирові Денеці, рекомендованому ОУП. Значна частина виборців з його округу не приховувала, що він мало того, що українець, то ще й з України, і не захотіла на нього голосувати. Частина українців, зрештою, тільки з собі відомих причин теж за нього не проголосувала.
Незрозумілі відношення не допомогли й виборцям до нижчих структур самоврядування у Вармінсько-Мазурському воєвідстві. Для прикладу, не набрав відповідної кількості голосів до Кентшинської повітової ради активний і жертовний голова сроківської ланки ОУП Андрій Щуцький. Його виправданий жаль до українських виборців можна зрозуміти, але залишається надія, що це не стане на перешкоді активності голови ланки ОУП у Срокові. У Кентшині до староства пройшли лікарі з українським корінням, серед яких і Збіґнев Гомза, колишній голова кентшинської ланки ОУП, член головної влади ОУП, який чомусь півроку тому за власним бажанням вийшов з членства в організації. Отже, слід з жалем сподіватися, що не сприятиме, як й інші лікаріукраїнці, діяльності ОУП, тим більше, що опинився в опозиції, бо владу в Кентшинському повіті і місті взяла ПСП. Подібна ситуація cклалася і в Кентшинській міській раді, у якій є два українці та яку знов очолив бурґомістр Кшиштоф Гецьман з ПСП. Цей бурґомістр за три попередні скликання довів, що підтримує українську громаду в її культурно-освітніх діях.
Післявиборчий аналіз, із певністю, відкрив би ще нові нюанси нашої української присутності у виборах. Однак, на мою думку, треба погодитися з оцінкою депутата Сейму РП Мирона Сича, який говорить: «Не даймо і далі водити себе за ніс». Досвідчений самоврядувальник помилкою вважає те, що виборці, а в першу чергу українські, не добачають вагомості української присутності в сеймиках та повітових радах. «Саме у воєвідських самоврядуваннях, – нагадує М. Сич, – вирішуються справи фінансування проектів, серед них і українських громад». Рекомендованому об’єднанням до Сеймику Вармінсько-Мазурського воєвідства Д. Гаврильцю забракло тільки неповних трьохсот голосів, щоб стати депутатом і могти пильнувати українські інтереси. Це не перший такий промах і хтозна, чи не спеціально організований. Адже з інших списків до сеймику в одному з Д. Гаврильцем окрузі балотувалося ще троє кандидатів-українців, і то з партій, які прихильними до українців назвати не можна. Так було, зрештою, і у виборах до парламенту три роки тому, коли ще троє кандидатів-українців мали перешкодити єдиному українському кандидатові, рекомендованому ОУП, увійти до парламенту…
«ОУП, починаючи від найвищої влади у Варшаві, мало б своєчасно взяти на себе відповідальність за вибори та їх організування по всій Польщі, – говорить М. Сич. – Тимчасом, не взяло. Зрештою, як і деякі відділи та гуртки організації в терені».
Це не таємниця, що навіть голови деяких ланок, усупереч інтересам українських громад, пішли до виборів з лівими та селянською партією, забравши голоси рекомендованим кандидатам. Кінець кінцем усі залишилися поза радами, залишаючи українців безрадними. ■
Українські кандидати, які перемогли у самоврядних виборах 2014 р.:
Вармінсько-мазурське воєвідство:
Збігнев Гомза, депутат Кентшинської повітової ради
Марко Мельничок, депутат Кентшинської міської ради
Мирон Міштук, депутат Ґіжицької ґмінної ради
Стефанія Урбанська, депутат Бані-мазурської ґмінної ради
Беата Середа, депутат Бані-мазурської ґмінної ради
Іван Ходань, депутат Бані-мазурської ґмінної ради
Західнопоморське воєвідство:
Богдан Ванкевич, депутат Валецької повітової ради
Ірина Дрозд, депутат Білобірської міської ради
Станіслав Добрянський, депутат Білобірської міської ради
Михайло Бамбурак, депутат Мановської ґмінної ради
Малопольське воєвідство:
Іван Бодак, депутат Сеньковської ґмінної ради
Роман Дошна, депутат Ропенської ґмінної ради
Микола Гальчак, депутат Устя-Горлицької ґмінної ради
Дмитро Ридзанич, війт Устя-Горлицької ґміни
Нижньосилезьке воєвідство:
Дарій Павліщи, війт Ґромадківської ґміни
Підкарпатське воєвідство:
Григорій Фінік, депутат Перемиської повітової ради
Олександра-Аліна Цікуй, депутат Перемиської міської ради
Богдан Гоч, депутат Дуклянської ґмінної ради
Підляське воєвідство:
Марія Рижик, депутат Більсько-Підляської повітової ради
Петрo Oсташевський, депутат Більсько-Підляської міської ради
Поморське воєвідство:
Андрій Грицина, депутат Битівської повітової ради
Анна Сінкевич, депутат Битівської міської та ґмінної ради
Ярослав Лоза, депутат Студзеницької ґмінної ради
Вітольд Циба, війт Божитухомської ґміни
Зібрав пл
