Однією з головних причин такого явища є брак реакції судів чи прокуратури на правопорушення і зловживання з приводу походження людини.
– Якби суди покарали когось декілька разів за скоєні на тлі національної чи расової відмінності злочини, то це викликало б більшу впевненість суспільства, воно би про такі неґативні явища частіше повідомляло відповідні установи, – наголосила омбудсмен, проф. Ірена Ліпович.

Дискусія збіглася в часі з голосною справою трансляції фільму британського ВВС “Стадіони ненависті” – про прояви расизму чи навіть нацизму на українських та польських стадіонах. Стрічка викликала обурення серед деяких учасників дискусії, проте фактом є, що сьогодні на цій території Польщі, де з давніх-давен мешкає різнорідне етнічно населення (наприклад, на Підляшші), посилюється активність крайніх правих організацій. Звичайно, з тим пов’язане збільшення кількості випадків насильства проти членів меншин чи еміґрантів. Хоч здавалось би, що саме в Польщі повинні їх розуміти, адже поляки сьогодні також є нацією еміґрантів. Щоправда, завдяки діям омбудсмена польські суди не зареєстрували деяких правих націоналістичних організацій, і вони не можуть робити все, що їм подобається, але це ще не розв’язує проблеми.
– Маємо знаряддя для захисту прав меншин у реальному світі, проте вже в Інтернеті можна вміщувати, що хочеш, – говорить Каміл Камінський з фонду “Оcalenie”.
Буває, що на поведінку впливають стереотипи, а часом їх підсилюють мас-медіа. Треба додати, що хоч Міністерство праці і соціального забезпечення підготовляє нову програму для іноземців, проте все ще нема установи, яка слідкувала б за проявами дискримінації на роботі з огляду на расу чи походження. А відомо, що кінцевим продуктом дискримінації є насилля. І, як підказує представник єврейської меншини Константи Ґеберт, “коли будемо в Польщі миритися з дискримінацією, то нас будуть дискримінувати”.

“Наше слово” №25, 17 червня 2012 року {moscomment}