Олеся Ґераль ■ ГРОМАДА ■ №27, 2013-07-07
У Люблині до порядку денного знову повернулася непроста справа облаштування ділянки на розі вулиць Валечних та Уницької, де офіційно до 1971 р. Був цвинтар (до 1875 уніатський, потім православний – ред.). Міська влада прийняла новий генеральний план для ділянки і, на прохання її власника, видала рішення про вирубку дерев. Суд визнав, що місто не може заборонити будівництво на цій території. Прокуратура поновила слідство у справі дозволу на вирубку дерев у листопаді 2011 р.
Долею цього звичайного, позбавленого дерев та охайності скверу, цікавляться не тільки суди, прокуратура, міська влада, а й місцеві мешканці, громадські організації і навіть підприємці. Офіційним власником ділянки № 40 є православна парафія в Люблині, яка поблизу має церкву, Православний будинок для старих людей (пол. Prawosławny Dom Pomocy Społecznej) та огороджену зелену територію.
Розглядалися можливості будівництва на цій ділянці багатоповерхівки, будинків комерційного призначення тощо. Міська рада Люблина 26 квітня 2012 р. вирішила ввести зміни в генплані міста з забороною будування на цій території: сквер, згідно з документацією, мав стати парком і місцем пам’яті. Така ухвала дуже втішила мешканців мікрорайону Каліновщизна, де міститься ділянка. Громадська організація «Товариство охорони забутих місць» (ТОЗМ, пол.: Stowarzyszenie Ochrony Miejsc Zapomnianych), яка постала 2011 р., визнала ці зміни успіхом, оскільки її члени активно працювали над належним ставленням до території колишнього кладовища. До міських депутатів звернулися представники православної парафії, які в листах не приховували свого здивування та збентеження, запитуючи, чи плани ратуші зосереджуються на охороні цього місця, чи тільки запевняють рекреаційний простір навколишнім мешканцям і підприємцям. Власники ділянки зверталися до міськради з вимогою визнати свою ухвалу такою, що втратила чинність. Депутати одноголосно підтримали своє рішення. Відповідну скаргу на плани облаштування ділянки парафія надіслала до Воєвідського адміністративного суду.
Ось і 30 квітня ц.р. суддя Воєвідського адміністративного суду (ВАС) оголосив вирок – визнати план облаштування ділянки Міської ради Люблина недійсним. Суддя Боґуслав Віснєвський вважає, що органи самоврядування занадто втручаються в цій ситуації у право власності. Як пише газета «Kurier Lubelski» (від 1 травня 2013 р.), «суддя арґументував рішення тим, що на території закритого 1970 р. цвинтаря поховання закінчилися набагато раніше і там не проводяться жодні форми релігійного культу. З опису виникає, що територія дуже занедбана, необгороджена, є практично цілком знищена. В урбаністичній оцінці вказується, що там не збереглися жодні елементи чи рештки давнього цвинтаря. Ця територія вирівняна і є тротуаром».
– Суд проіґнорував факт внесення об’єкту до ґмінного реєстру пам’яток, наголошуючи, що його не вписано до реєстру пам’яток і, посилаючись на неправові арґументи, тобто вказуючи на спосіб використання цвинтаря навколишніми мешканцями – як місце прогулянок, – вважає представниця ТОЗМ Барбара Ґжеґорчик.
Товариство у своєму коментарі до вироку суду в цій справі звертає увагу на «систематичну багаторічну діяльність парафії на шкоду пам’ятці, що, згідно з законом, є під формальною консерваторською охороною, суд не брав до уваги, як і згідні з цілями плану перші декларації власника, що, докладаючи старання прийняти цвинтар, обіцяв адаптувати його на город для мешканців будинку людей похилого віку».
Згідно з позицією православної парафії в Люблині, «попередній план облаштування ділянки № 40 на вулиці Валечних в Люблині, який схвалила міська рада, неґативно впливав на правно-матеріальну сферу парафії, оскільки практично позбавляв її можливості виконання прав власності на нерухомості, якої стосувався цей план», – прокоментувала рішення суду православна парафія.
Вирок ВАС – неправочинний. Президент Люблина має намір звернутися зі скаргою до Вищого адміністративного суду. Тим часом за дорученням Люблинської окружної прокуратури Районна прокуратура Люблин-Північ відновила слідство у справі дозволу на вирубку 71 дерева на території давнього цвинтаря. Відповідну згоду підписав у листопаді 2011 р. тодішній керівник відділу охорони довкілля міста Люблина Мар’ян Стані. По дозвіл звернулася православна парафія, мотивуючи це тим, що стан дерев загрожував безпеці людей, а ще раніше – пояснюючи планами будівлі маркету. Прокуратура тоді не виявила злочину в діях ратуші й припинила слідство.
Розвиток подій навколо ділянки може змінити вирок Вищого адміністративного суду. Чи тоді дійде до порозуміння сторін? Можливо, міській владі Люблина варто викупити цю ділянку і як власникові розпоряджатися нею. Православній парафії надати іншу ділянку подібного розміру. Варто передусім упорядкувати територію ділянки, адже вона лежить майже в самому центрі багатокультурного Люблина. ■
Історія кладовища: 1797 р. – заснування цвинтаря римо-католицької парафії Святого Миколая на холмі Чвартку; 1846 р. – виділення окремого місця для уніатів; 1867 – заснування уніатського кладовища парафії Преображення Господнього на вул. Руській; 1875 – після ліквідації Уніатської церкви кладовище і парафія стали православними; 1918–1939 рр. – кладовище було власністю держави; 1939 –1944 рр. – місце розстрілів поляків і жидів під час німецької окупації; 1944 –1954 рр. – місце розстрілу в’язнів Люблинського замку; 1958 р. – офіційне закриття кладовища; 1970 р. – знищення владою надмогильних хрестів і створення парку, на частині побудова житлових будинків; 1989 р. – внесення цвинтаря до реєстру пам’яток; 1993 р. – безплатна передача державою кладовища православній парафії Преображення Господнього на вул. Руській.
Редакція
