Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ 2010-07-08
{mosimage}
Де знаходиться Полтава?… У якій сфері відома Соломія Крушельницька?… Яка найбільш відома драма Михайла Старицького?… – питає вчителька на уроці української мови в суботньо-недільній школі у Варшаві на вул. Цясній, 13.
– Полтава знаходиться на мапі… Крушельницька – видатна українська бізнес-вумен… А найбільш відома драма Михайла Старицького – це, очевидно, “Пан Коцький”. Сидячи на уроці, саме такий гумор чую у відповідях учнів на запитання вчителя. Проте без жодної злосливості щодо вчителя. Як виявляється, цей гумор свідчить тільки про добрий контакт вчителя з учнем. У цій школі відбувається, можна б сказати, навчання для всіх, це – урок для учнів, вчителів, батьків.
Урок “історії”
Історія – це наука, яка досліджує минуле. А як довго існує та чому створено суботньо-недільну школу при варшавській початковій школі №158 на вул. Цясній, 13? До дошки піде…
Тетяна Панасюк, вчителька української мови: – Я з учнями працюю вже три роки: тобто відтоді, відколи існує ця школа.
Людмила Бублик, прес-секретар Посольства України в РП: – Ідеєю цієї школи було охоплення всіх вікових категорій дітей. Її завдання – це підтримка вогнища українства в дітях: того, що вони вже вміють, чого навчилися вдома, а тут усе лише професійно вдосконалюється.
Люба П’ятночко, мама двійки дітей, які ходять до цієї школи: – Зараз кількість дітей, які ходять до школи, природно зросла. У Варшаві з’явилося багато молодих українських або мішаних польсько-українських подружжів, які проживають тут уже близько десяти років, і саме вони своїх дітей водять до церкви й до цієї школи. Проте у Варшаві значно більше подібних дітей, тому тут більші потреби розвитку українського навчання.
Урок “української мови”
Тобто лекція мови, рідної мови. А як у Вас з нею? До дошки піде…
Анна Машлянко, мама двох учнів: – Мій чоловік за походженням – українець, а я сама – полька. Вдома не розмовляємо українською. Чоловік говорить говіркою, у якій багато полонізмів, тому сам почав вчитися літературної мови. Дочка завжди хотіла вчитися української мови, бо коли ходила до церкви й не знала чогось, – можливо, через це мала комплекси. Школа дала їй багато. Маємо враження, що дочка говорить вже краще від свого батька.
Син, який навчається в другому класі, знанням мови стовідсотково завдячує школі: сьогодні він уже читає й розуміє, що читає, розмовляє українською мовою. Знання мови є важливим і в контексті церкви, бо прийти до церкви і бути “глухим та німим” – це розходиться з метою.
Марія Яременко, вчителька початкових класів: – До першого класу весь рік ходила Наталя, яка на початку не знала, як сказати слово українською мовою, а на кінець року вона вже читає по-українськи, розповідає вірші й дуже цікавиться Україною. Подібно й Матвійко, для якого також було важко навчатися мови, бо батьки вдома нею не послуговуються. Проте завдяки старанням батька, який щотижня водив сина до школи та ходив до церкви, сьогодні Матвійко сам намагається говорити й читати українською мовою.
Урок “географії”
На цьому предметі займаємося дослідженням природного середовища, а також людини та її діяльності. Де знаходяться Бартошиці? До дошки піде…
Людмила Бублик, прес-секретар Посольства України в РП: – Бартошиці, Ґурово- Ілавецьке, а також Одеса – там ми вже були з учнями, бо школа – це не тільки кілька годин занять на тиждень, але й екскурсії. Це також співпраця школи, наприклад, із Палацом у Вілянові чи іншими школами у Варшаві. Самі учні “суботньо-недільної” школи хочуть зацікавити Україною своїх колеґ із польських шкіл, презентуючи українську державу, її історію, казки, кухню – і тому проводять у польських школах “Український тиждень”. Свої результати навчання показуємо, наприклад, організовуючи виступи дітей у Варшаві чи під час фестивалів, зокрема, релігійної творчості в Ґурові-Ілавецькому.
Мирослав, учень шостого класу: – Це не тільки уроки чи якісь презентації під час уроків, але також підготовка вистав та вертепу, з яким ми виступаємо наприклад, в Посольстві України й у церкві цієї зими.
Урок “ініціативності”
Ініціативність – риса, що характеризується активністю та динамізмом у дії. Цей предмет вчить використати нагоду, яка саме трапляється. Адже чому варто інвестувати? До дошки йде…
Любомир, учень гімназійної групи: – Коли я втомлений, то, звичайно, не хочеться, але у принципі іду. Батьки не мусять мене гонити до школи. Те, що вписується оцінка з української мови до табелю, для декого підвищує середній бал. А він важливий, особливо коли ти вже в старшому класі. Ми вчимося тут літератури і граматики переважно на заняттях української мови. Варто походити раз на тиждень, бо це, як не-як, допомага на все життя.
Беата Муравська, заступник директора в Бюро навчання при управлінні міста Варшави: – Школа №158 при вул. Цясній, 13 видає посвідчення про участь у заняттях, проведених українською мовою. На цій основі школа вписує у свідоцтво оцінку з української мови до додаткових занять, а згідно з законом, оцінка з додаткових занять, які вписані у свідоцтво, включається в кінцевий розрахунок середнього балу. Від 1 вересня в школі буде також організоване навчання української мови для гімназистів.
Урок “математики”
Математика – це наука, яка дає знаряддя для одержання чітких висновків із прийнятих тез. Чи 4+1+2=100? До дошки піде…
Людмила Бублик: – 4 групи початкової школи, 1 гімназійної та 2 групи дошкільнят (віком 3-6 років), для яких заняття відбуваються в церкві оо. василіан на вул. Медовій після недільних Служб Божих. Так виглядає сьогодні кількісний стан школи.
На вул. Цясній, 13 існує Міжкласовий комплекс навчання української мови, натомість у гімназії на вул. Кручковського, 12 Б після занять відбувається навчання для гімназистів, які ходять до цієї школи. Разом усіх наших учнів – близько 100 дітей.
Кожний проводить по 4 години уроків, а пізніше всі об’єднуються на 2 спільні години, де з учителями підготовлюють, наприклад, вертепи, вистави тощо. 1+1=2. Сформовано 2 вікові категорії. Молодь, яка ділиться на тих, хто володіє мовою активно та пасивно, а також старші групи, яких стосується такий самий поділ. Подібний поділ дає проґрес, бо діти швидше охоплюють матеріал і швидше приходять успіхи. Для дітей відбуваються уроки української мови + культури (вишивання, спів…) + релігії. Якщо говорити про релігію, то ми маємо дітей різних віровизнань і ніхто нікого не примушує ходити на ці уроки. Між уроками немає часу на віконця, отже, учень постійно зайнятий. Це місце комфортного розвитку наших дітей, такий “комфортний світ” – і ми горді з цього приводу. З яким знанням чи рівнем української мови діти б не прийшли до школи, вчитель до кожного підходить “особливо”.
Тетяна Панасюк, вчителька української мови: 90% – такою є присутність дітей на уроках. Сьогодні кількість дітей, які ходять на заняття, є стабільною. І не тільки подяка за це учням, але й батькам, які возять дітей до школи.
Урок “технічної праці”
Техніка – не що інше, як сукупність засобів та дій, які стосуються діяльності людини, пов’язаної з виготовленням. Що зробити, коли…? До дошки йтиме…
Анна Машлянко: – По- перше, треба добиратися півгодини до залізничного вокзалу, пізніше – година в поїзді, і вже ми у Варшаві. Пізніше ще півгодини метром та пішки – і о 9-ій годині ми добираємося на заняття на вул. Цясну. Повернення зі школи – таким самим чином. Отже, разом чотири години дороги – стільки часу треба нам, щоб добратися в суботу на уроки і повернути додому. Відомо: приходить осінь, зима, мороз, колись приходить криза: тоді, звісно, що не хочеться їхати, однак, незважаючи на це, ми возимо дітей, бо треба. Це спільне рішення нас, батьків, та наших дітей.
Люба П’ятночко: – Ситуації вдома є різними, буває, що не тільки батькам, але й учневі нелегко кожної суботи бути на уроках. Буває важко, проте тут діти можуть бути в українському середовищі, серед своїх українських ровесників. Вирішальним є ще одне – обов’язок, патріотизм і просто те, що так треба.
“Наше слово” №28, 11 липня 2010 року {moscomment}
