Стрык Андрий ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №38, 2013-09-22

Буде майже місяц, як єм прочытал на «ЛС» моє писаня на тему нашой лемківской бесіды. Втішыл єм ся, же так скоро ся вказало, тай подумал єм собі, же треба буде чекати на відгук – реакцию чытачів. Не дал мі лем чекати ани хвилины п. Редактор, бо скреслил пару слів одразу під моїм текстом. Пане Олександре, Ваше «хоц кєй не кєй єм думками» розуміти треба певно так, же ся зо вном не годите. Само «кєй не кєй єм думками» певно єст угриньскє, и тримайте ся го, так само як можете писати угриньском говірком, лем зазначайте, же Вы єй стосуєте. Паньство Бованкы все пишут, же іх бесіда – то говірка з іх села и нихто не ма ім того «за зле». Видите, вышол може польонізм, бо повинно бы быти хоцкі так, же «нихто ім того не выпоминат». Ци «по­горлицкому» (я бым рюк «по­горлицкы», буде порядні? Думам, же порядніще, бо дуже сіл выще Ґорлиц (все в нас было на «ґ») бесідувало єднаково, або лем з деякыма відмінностями. Такє писаня и така бесіда дає підставу до творіня єдной спільной бесіды. Тлумачыти тото, як думам, неє юж потребы, бо то вшыткым знана мовна квестия. Як иде о «горлицкий наголос», то вшыткы маме єден спільний на Лемковині, постійний, він не «плыват» так як в украіньскій літературній мові. Нашы побратимы, Серболужычане в Німеччыні на зламі XIX–XX віків выпрацювали аж дві літературны мовы. Вцалі неє іх так дуже, а тепер юж лем маленько, але з языком собі радят. По селах ищы ужывают місцевых говірок, як іх ищы памятают. Думам, п. Редакторе, же разом то дос подібні розумієме.
Видно, же нововівсяне юж штоси «выоначыли», бо А. Вєвюрка в остатні «ЛС» пише по-нововівсяньскы. Не мам жадной проблемы ани з чытаньом, ани зо зрозумліньом його тексту. Споминал єм, же в нашых селах бесідували єдны на «ы», другы на «и» ци на «і», а сут и іншы ріжниці, та справа в тому, жебы прислухати ся до бесіды більшости и выбрати тоты фонетичны, граматичны формы, котры переважают и сут ужываны в друкуваных текстах. Найбарже переконлива є тота бесіда, тот язык, якого ужывают в своїх вершах, прозі нашы провідны діяче и письменникы. Як я ту нельоґічні розумую, то най ня опоненты переконают до свого погляду. А ци вдаст ся нам зачати друкувати на «ЛС» и в іншых выданях порядні зредаґуваны материялы, то юж лем наша справа. (Так при нагоді повім, же місцями прикро мі ся чытало и робило, як єм перезерал ювілейну брошурку о «Ватрах»).
Бесідуєме: «ходила», «робила» – то ци в мужскі формі має быти «ходив», «робив», бо преціж чуєме, же там на кінци дієслова маме наше «л», якє ту акурат подібне єст до польского «ł», котре мовознавці акурат в такі формі вымовы называют специяльні. Не будеме в тото входити. Сут поодинокы припадкы, же люде бесідуют «ходива», «робива», але з такой вымовы юж 150 років тому жартувал собі В. Хиляк. Жартувал, а навет ся сьміял, бо уважал то за нерозважне, нерозумне ставлення до свойой бесіды. До того письменника треба буде вертати, бо в ті справі він є тіж гнеска актуальний. Показувал и добрі розуміл потребу поваги тай пошаны до языка. Писал, же як не будеме бесідувати по­нашому, то скоро перестанеме быти Руснаками. Він товди ищы не ужывал словa Лемкы, бо не было оно прияте.

Того розписуваня ся буде може юж дос, хоц материялу старчыло бы на даку книжочку. Так покус, як єм повідал, буду дописувал од часу до часу дашто більше. Остало мі ищы показати, як єм обіцял, помылкы, блуды, неконсеквенцию, якы ся трафляют в нашых дописах. Не буду гнеска вертал до попередніх нумерів «ЛС» и вкажу лем пару такых з тых двох, до якых ся одношу.
В «Хроніци» з № 28 єдно речення зачынат ся так: «Бив активним членом…». Для мене «бив» не є ани кус наше лемківскє. Може я зьлі чую на ухо, може неє оно музыкальне, але ту бы треба написати «был». Інакше ани морфологічно, ани семантично не має то жадного конкретного значіня. Ищы такє: «В… бібліотеці одкрито виставку…». Як бы ту замінити «одкрито» на «відкрито», было бы по-украіньскы, тай не мал бым до того застережень, а и по-нашому было бы добрі. Можна лем замінити «відкрити» на «отворити» и задоволиме навет «твердых» Лемків. Дахто певно повіст, же ся «чеплям». А ту ищы маме польонізм. Поглядайме ту може разом даякє наше одповіднє слово…
З остатнього нумера (32) мал бым дос дуже до тзв. адюстациї (може тіж быти «ад’юстації»), але не буду такі скрупульозни. Мусиме памятати, же маме «г» і «ґ» (в украіньскій тіж) и зато барже по-нашому буде «заанґажувати» з «ґ», а же тото «ґ» часом треба глядати в символах, то юж дрібна технічна справа. Можеме писати «свято», але то неє наше, лем літературне, ми бесідуєме «сьвато». Поважніщий припадок трафил ся зо солвом «wolontariusz», бо правильно буде «волонтер». Єст такє слово як «woluntaryzm» и товди буде «волюнтаризм», але то значыт цілком што іншого. Не може быти раз «было», а раз «било», ци нпр. «гадаті» заміст «ґадаті», а може я ту недобрі одберам? Ци по-нашому буде «пам’ят», ци лем може «памят»? Ми не «натискаме» на «м», в наші бесіді оно єст ту просто «м». Не буде тіж на моє ухо добрі звучало «сме» або «хибал». Чул єм бесіду з ріжных сіл и все є «зме» и «хибаль». А може знов треба буде одкликати ся до уха и не лем мойого? Памятам, же уйко Петро, потім ся вказало, же шваґєр, все твердил, же хто не ма доброго музычного слуху, не буде добрі бесідувал. Не выпоминам му того, але до смерти не міг зрозуміти, же наше «лем» не заміняме на нібы польскє «lem». Даруйте, же так єм ся розписал, тай юж на закінчыня пригадам лем, же «на мой душу» не обыйде ся «ЛС», як має быти порядніща, без коректуры. Тот, хто пише и посылат текст, сам препустит ріжны «грішкы» и зато дахто має іх зауважыти и поправити. Так єст всяди в ґазетах, в редакциях. Чом «ЛС» має быти інша? Хто може і хоче в тім помочы? Я ся не звільням од того, але жебы до кінце вшытко было ясне, то прошу тіж поправляти и мої «бы…». Вшыткы-зме люде и вшыткы-м ся нам они трафляют. ■

Поділитися: