Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2010-03-12
{mosimage}
Те, що на початку минулого року було “чорним сценарієм” на випадок браку позитивного розв’язання фінансових проблем, сьогодні стало дійсністю – лемківський ансамбль “Кичера” продає свій будинок, який знаходиться в Лігниці на вулиці Зофії Коссак. Зараз ідуть інтенсивні переговори з потенційним покупцем. “Позичання грошей, якими погашається старий борг, триває вже три роки, тому ми, не знаходячи іншого виходу, вирішили остаточно закрити тему продажем будинку”, – говорить керівник ансамблю Юрій Стажинський.
Якщо щось залишиться
На сьогодні борг ансамблю становить 100 тис. злотих, при чому додатковим тягарем є утримання нерухомості (30 тис. злотих на рік), що перевищує фінансові можливості “Кичери”. До того ж, будинок площею 1200 квадратних метрів знаходиться в поганому технічному стані, а ремонт обійшовся б у чергові сотні тисяч. Половина фінансових зобов’язань ансамблю – це ті, які на себе особисто взяв Ю. Стажинський, бо “Кичера”, не будучи суб’єктом господарської діяльності, не могла брати позичок у банках: “Треба також відзначити, що завдяки нашим друзям – людям, які нам довіряють – “Кичері” вдається закривати кожний фінансовий рік та йти вперед”, – додає Стажинський. Разом з опера цією продажу дотеперішнього осередку тривають енергійні пошуки нової нерухомості – з меншим будинком, але більшою земельною ділянкою. Останнє – це також вихід назустріч потребам молоді: “Вони просто мусять мати таке місце, де можна влаштувати ґриль, пограти у волейбол, розбити намети й цікаво провести вільний час”, – говорить Ю. Стажинський. Зараз “Кичеру” цікавить будинок на 300-400 кв. м з можливістю добудови в майбутньому залу для репетицій. Якщо залишиться щось з вимушеної обставинами операції продажу, то може, врешті, вдасться купити якусь ділянку в горах на рідній Лемківщині для ведення статутної діяльності.
Продумані дії
Нагадаймо, що фінансові проблеми “Кичери” почалися 2007 р. Тоді Міністерство внутрішніх справ і адміністрації спочатку обіцяло профінансувати Європейські зустрічі національних та етнічних меншин “Під кичерою”, однак остаточно не уклало з організатором заходу – “Кичерою” – договору про надання дотації. Не знаючи про це, ансамбль реалізував завдання в повному розмірі, після чого виявилося, що має майже 200 тис. злотих боргу. Заяви і звернення про допомогу до державних чиновників та самоврядників нічого не дали. “Кичера” почала погашувати борг самостійно, а міністерство жодним чином не відшкодувало страт, понесених 2007 р.
Замість цього з’явилися нові перепони – під загрозою стало державне фінансування на 2009 р., бо МВСіА ствердило, що “Кичера” запізнилася на один день з поданням додатків до дотаційних договорів. На щастя, юристам, які представляли інтереси ансамблю, вдалося довести неправильність цього закиду, однак від цього часу “Кичера” рік у рік отримує щораз менше державних коштів на свою діяльність. Міністерство арґументує це тим, що ансамбль у 2006-2007 рр. отримав непропорційно високу, порівнюючи з іншими нацменшинними суб’єктами, дотацію, тому тепер слід її зменшувати.
У підсумку політики відомства щодо ансамблю Ю. Стажинський відзначає, що вона часто характеризується тенденцією до створювання конфліктних ситуацій: “Маю враження, що це свідомі й продумані дії, метою яких є показати нашу неефективність у питанні формального функціонування”, – говорить керівник “Кичери”, який, попри всі проблеми, поточну діяльність ансамблю планує вести в традиційному розмірі. Тому цього року намічено здійснити фестивальні поїздки, напевно не згортатиметься художня діяльність, а якщо вдасться роздобути додаткові гроші – то відбудеться також ревізитний виїзд на Кубань. Будуть видаватися книжки (наприклад, лемківські казки) та матеріали конференцій, а також заплановано влаштувати черговий фестиваль “Під кичерою”. Напевно, якоюсь осолодою проблем, пов’язаних з МВСіА, є непогане співробітництво з місцевою та реґіональною владою: “П’ятдесят тисяч злотих від міста, які йдуть на фестиваль “Під кичерою” та поточну діяльність – це для нас значна допомога. Хоч не всі міські депутати прихильно ставляться до меншин (ілюстрацією тут можуть стати відомі проблеми, коли вулицю хотіли назвати іменем Т. Шевченка), проте міцну підтримку сьогодні знаходимо в особі президента та службовців, пов’язаних з культурою в місті”, – завершує Стажинський.
“Наше слово” №11, 14 березня 2010 року {moscomment}
