Наше слово
11 Червня 2009
Розмовляв Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ 2009-06-11
{mosimage}
Розмова з головою Об’єднання польських літераторів Мареком ВАВЖИКЕВИЧЕМ
Кресові середовища в листі до Ради міста Лігниці протестують проти надання одній з лігницьких вулиць імені Т. Шевченка, бо вважають його недругом поляків і посилаються на нібито антипольську поему “Гайдамаки”.
|
|
Розмова
Фото Ярослава Присташа
Розмова з Мироном СИЧЕМ, депутатом Сейму РП
У зв’язку з контроверзіями навколо люстрації українців у Польщі, зокрема депутата Сейму РП Мирона Сича, пропонуємо читачам два протилежні голоси – розмову з М. Сичем та лист Юрія Неця, а також коментар головного редактора.
Пане Мироне, Вам ставлять закиди, що Ви свідомо співпрацювали з польською Службою безпеки. Що Ви на це?
–
|
|
|
|
|
Розмова
Фото Ярослава Присташа
Розмова з Мироном СИЧЕМ, депутатом Сейму РП
У зв’язку з контроверзіями навколо люстрації українців у Польщі, зокрема депутата Сейму РП Мирона Сича, пропонуємо читачам два протилежні голоси – розмову з М. Сичем та лист Юрія Неця, а також коментар головного редактора.
Пане Мироне, Вам ставлять закиди, що Ви свідомо співпрацювали з польською Службою безпеки. Що Ви на це?
–
|
|
|
-Це дуже дивний документ. Ті, хто протестує проти вулиці імені Т. Шевченка, правдоподібно не знають всієї його творчості. Напевно не знають вірша “Полякам”, де Шевченко пише, що колись ми жили згідно, у братерстві. Наприкінці вірша висловлює надію, що прийде час, коли знову будемо жити в нашому тихому раю.
Я думаю, що цей акт протесту – непродуманий і немудрий, є ознакою скорботного бачення минулого. Ми дуже любимо поринати в наше минуле горе, але це веде нікуди. Я завжди був і буду за те, що поєднує, а не за те, що ділить. Тому пропозиція замінити назву вулиці з Т. Шевченка на “Жертв УПА” – для мене доказ, що є люди, які хочуть поглиблювати різниці, а не шукати зближення, дружби.
Якраз два тижні тому я повернувся з України, де в Чернівцях відбувалися з участю закордонних гостей Дні Шевченка. У самому центрі, неподалік будинку чернівецького ґубернатора є маленька вулиця Адама Міцевича. Це мене дуже зворушило. Міцкевич не мав жодних контактів з Буковиною.
Я багатократно зустрічався в Україні з проявами великої дружби. Визначні люди в Україні не тільки підкреслюють, що Польща – адвокат України на шляху до ЄС, але й відіграла значущу позитивну роль під час Помаранчевої революції. Україна за це нам справді вдячна, і зокрема тому я виступаю за те, щоб дивитися в майбутнє, щоб ми не оглядалися назад, щоб ми закінчили рахунки кривд і залишили це історикам.
Я тут бачу дивну тенденцію втягувати письменників у політично-історичні ігри. Шевченко ж на засланні знав поляків і дружив з ними, наприклад із Зиґмуном Сераковським. У “Гайдамаках” є антипольський фраґмент, але не можна його читати без контексту цілої поеми. У цьому творі Шевченко називає гайдамаків “немудрими дітьми”, а наприкінці пише, що показує народний міф Коліївщини. Говорить також: “Нехай бачать сини i внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову з своїми ворогами”. Зі слів українського історика Наталії Яковенко, виникає, що Коліївщина була спровокованою Росією реакцією на Барську конфедерацію. Польський Сейм під тиском Москви прийняв нові закони, які зрівнювали всі віросповідання в Речі Посполитій та відбирали частину привілеїв шляхті. Шляхетський бунт скерувався проти іновірців, у тому числі православних українських селян. Це вміло використала Росія. Гайдамацьке повстання чинило погроми на католиках, уніатах та жидах. А хто тоді був католиком? Поляки та сполонізована шляхта. Хто уніатом? Українське населення. Зустрілися тоді два релігійні фанатизми. Це по суті була релігійна війна.
-Жоден польський історик не заперечить, що вилито море братньої крові. Шевченко мав право написати те, що написав, бо пам’ятав історію і зустрічався з такими прикладами. Ми маємо право пам’ятати про наші криваві історичні факти, але, ще раз повторю, ми повинні дивитися в майбутнє, на те, що нас єднає, а не розділяє.
На письменницькому рівні еліт співпраця розвивається і тут нема непорозумінь, але як це розширити на суспільну свідомість? У який спосіб взаємно популяризувати сучасних письменників?
-У Чернівцях журналістка телебачення спитала мене, чи твори Т. Шевченка широко читаються в Польщі. Я сказав правду, що ні, але водночас потішив, що твори Міцкевича також загалом не читаються. На жаль, культура, література зійшли на дальший план. Водночас, я переконаний, що при допомозі культури, літератури будуються найтриваліші міжнародні мости. Побудова цих мостів спрощує інші відносини – суспільні, політичні, економічні… Перекладена література в обидві сторони дозволяє нам краще себе зрозуміти. Кращими є тільки контакти особисті, але ці контакти інтенсифікують зацікавлення літературою. Як хтось зацікавиться Україною або Польщею, то шукає інформації і починає жити справами цієї країни. Це зацікавлення розширює на свою сім’ю, друзів. Література та культура можуть багато помогти. Згори, адміністративно нічого великого не зробиться. Кожен, однак, у своїй ділянці, на міру своїх можливостей, повинен це робити. І ми стараємося це робити.
“Наше слово” №24, 14 червня 2009 року {moscomment}
Поділитися:
