Григорій Сподарик, журналіст, заступник головного редактора «НС» ■ ПОГЛЯДИ ■ №3, 2016-01-17
Можливо, «Наше слово» і не є ідеальною газетою, а також могло б краще сприяти збереженню і розвиткові українства у Польщі, адже завжди можна щось робити краще. Проте оцінка, яку тижневикові виставив архиєпископ Іван Мартиняк, є щонайменше несправедливою і водночас не має обґрунтування. Йдеться про інтерв’ю («НС», 52, 2015 р.), яке провів журналіст Богдан Гук з архиєпископом І. Мартиняком, котрий підсумовував 26 років свого служіння. Під кінець розмови ієрарх стверджує, що «НС» знаходиться на першому місці у сприянні неприсутності Церкви в інформаційному просторі: «Я не хочу, щоб ця газета була виключно греко-католицька, бо в нас є власна преса та інтернет-сторінки, однак фактом є те, що Ваш, пане редакторе, тижневик не вміє мудро сприяти українству. Я далекий від задоволення Вашою газетою. „Наше слово” не є українське». Далі він стверджує, що тижневик не лише на справи УГКЦ, але також і на справи українського сеґменту православ’я більш закритий, ніж польські світські видання на справи латинської Церкви.
Така оцінка висвітлення тижневиком церковної тематики не витримує жодної критики у зіставленні з дійсністю. Про це свідчить хоча число газети, в якому вийшло згадане інтерв’ю. Як відомо, найважливіші справи газети зазвичай виносять на свої перші сторінки. Саме на перших сторінках «Нашого слова» було надруковане інтерв’ю з кир І. Мартиняком, а центральний матеріал тижневика був присвячений призначенню нового глави УГКЦ у Польщі владики Євгена Поповича. Крім того, з усіх 52 чисел «НС» за 2015 р. лише у декількох не було тем, які б безпосередньо не стосувалися церковної тематики, зокрема греко-католицької. Наприклад, у грудні минулого року ми друкували публіцистичний матеріал про зміну керівництва УГКЦ у Польщі, репортаж про душпастирське служіння на Донбасі та візит православного патріарха Варфоломія І у Варшаві, а в листопаді на сторінках газети з’явилося широке інтерв’ю з архиєпископом Чернігівським і Ніжинським Української православної церкви Київського патріархату Євстратієм Зорією. Торік ми розповідали про красу лемківської церкви в Лабовій та відкриття греко-католицького храму в Ґодкові. У нас з’явився також матеріал про святкування вірянами східного обряду Дня пам’яті померлих, візит митрополита І. Мартиняка в новоствореній парафії у Варшаві, освячення владикою Володимиром Ющаком нового храму у Щецинку, візит президента Польщі на св. Горі Грабарці, ювілей парафії у Венґожеві, празник у Хшанові, релігійну зустріч в Угневі, освячення храму в Мендзибожі, Старгарді-Щецинському, ювілей храму в Кентшині. Описували ми також справу об’єднання правоcлавних Церков в Україні, участь патріарха Святослава Шевчука в урочистості призначення нагороди польсько-українського примирення, відкриття пам’ятника св. Володимирові у Ґданську.
Ми надрукували інтерв’ю про душпастирську послугу о. Юліяна Кравецького на Донбасі та розмову з о. Петром Кушкою про великодні звичаї. На перших сторінках «Нашого слова» ми помістили матеріал, присвячений урочистостям у Млинах на могилі о. Михайла Вербицького, у яких брав участь патріарх С. Шевчук. Минулого року на шпальтах тижневика з’явилася також дискусія з календарного питання та цикл статей, присвячених митрополитові Андрею Шептицькому. У рецензіях ми згадували про «Благовіст» і кілька видань, знову ж таки присвячених церковній тематиці. У колонці «Вісті» друкуємо дрібніші повідомлення про церковні події з посиланням на інтернет-ресурси УГКЦ, що, крім інформаційної, виконує також рекламну функцію згаданих ресурсів. Церковна тематика (сарепта в Новиці, огляд вертепів у Венґожеві та багато інших) є темами наших відео-репортажів, публікованих на сайті тижневика.
Всі ці факти дозволяють нам визнати оцінку архиєпископа щодо газети несправедливою і без обґрунтування.
Про «неукраїнськість» тижневика «Наше слово» не можна говорити, оскільки, навіть незважаючи на асиміляційні проблеми у громаді, наша газета постійно друкована українською мовою. І це в ситуації, коли не тільки багато видань нацменшин у Польщі, але й згадувані церковні інтернет-засоби вводять польськомовні статті.
Вартим уваги можна було б визнати зауваження ієрарха про питання «мудрого сприяння українству», але якраз цієї думки він не розвинув, а журналіст чомусь не попросив уточнити, як ієрарх це бачить. Б. Гук також не прореаґував на закиди щодо закритості тижневика на церковні теми, хоч він сам був автором цілого ряду статей з даної тематики. Можливо, дійсно «мудрий підхід» – це питання, про яке варто поговорити, але також у контексті оцінки газети.
