Наше слово

Листи від Воєводських військових штабів отримали уже кількадесят старост (голови повітів) у західній та південно-західній Польщі. Радіо “RMF” повідомляє, що польська армія збирає інформацію про громадян Польщі, які мають іншу, ніж польська, національність.

Йдеться про їх чисельність, рівень інтеграції з рештою суспільства, рівень життя, основні проблеми та конфлікти, що з’являються в місці їхнього проживання. Військові просять теж вказати офіційних і неформальних лідерів організацій, що гуртують людей, які є членами інших етнічних груп, ніж польська.

Військові також збирають інформацію про місцеві медіа. Це дані з аналізу інформаційного середовища, включаючи місцеву пресу, радіо, телебачення та веб-сайти. Крім того, у письмі зазначено, щоб передавати інформацію про вразливість цих медіа на всякого роду впливу.

Повідомлення до регіональних самоврядувань від імені Воєводських військових штабів надсилають Військові комісаріати (ВКД). Самоврядування до вересня мають передати у ВКД зібрану інформацію. У документі написано, що йдеться про творення так званого “театру стратегічного інтересу”. Генеральний штаб іфнормує, що збір інформації для аналізу є лише “статистичним, кількісним та якісним”.

Проте, як зазаначено у матеріалі RMF, ця відповідь суперечить тому, що армія збирає теж дані про конкретних лідерів груп. “Армії не потрібна інформація про те, якої є національності польські громадяни на певній території. Армія повинна захищати їх усіх від зовнішніх загроз. Це польські громадяни, незалежно від національності”, — коментує для радіостанції справу Томаш Сємоняк, колишній міністр оборони Польщі. Він додає, що збір такої інформації може порушувати конституцію, оскільки в такому випадку громадяни Польщі поділяються за принципом національного походження, – а це польська конституція забороняє.

Нагадаємо, що уже минулого року у Західнопоморському воєводстві збирали інформацію про громадян Польщі іншої, ніж польська, національності. Збір відбувся на прохання тодішнього міністра національної оборони Польщі. Тоді представники української громади Західного Помор’я сприйняли такі дії як сигнал, що “держава не довіряє нам (українцям – ред.) як громадаянам”.

Поділитися: