Роман Дзюбан, працівник Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №3, 2013-01-20
Inwentarz rękopisów Biblioteki Kapituły Greckokatolickiej w Przemyślu w zbiorach Biblioteki Narodowej, оpracowanie Andrzej Kaszlej, Seria: Inwentarze Rękopisów Biblioteki Narodowej, Biblioteka Narodowa, Warszawa 2011, 334 S.
Серед останніх книжок, які мають пряме відношення до української культури в Польщі, а особливо до – Перемишля, варто відзначити працю відомого фахівця бібліотечної справи з Польщі Анджея Кашлея «Inwentarz rękopisów Biblioteki Kapituły Greckokatolickiej w Przemyślu» Національної бібліотеки у Варшаві. Праця вийшла як другий том серії «Inwentarze rękopisów Biblioteki Narodowej».
Колишню Бібліотеку Греко-католицької капітули в Перемишлі, рукописній колекції якої присвячено нову працю, прийнято вважати найбільшою українською бібліотекою ХІХ ст. Останнім часом уже з’явилася низка праць як українських, так і польських дослідників про формування її книжкового та рукописного фондів.
Хоч видання має суто науковий характер і важливе насамперед для дослідників давньої рукописної спадщини, але без сумніву буде корисним усім, хто цікавиться історією українського національного і духовного життя на Надсянні.
Дуже докладно опрацьована вступна частина, яку можна вважати вартісним науковим дослідженням. Як відзначив автор, колишня Бібліотека Греко-католицької капітули в Перемишлі є «найбільшою і найціннішою збереженою уніатською бібліотекою на польських землях». Основний кістяк книгозбірні – друковані й рукописні кириличні книги – становлять найбільший у Польщі комплекс кириличних книг, а те, що переважна їхня більшість походить з відносно невеликого простору польсько-українського прикордоння, робить цю збірку особливо цінною. Її доповнюють середньовічні рукописи латинською й польською мовами, серед яких упорядник вирізняє одинадцять книг ХІІ–ХІV cт. з австрійського монастиря в Райні, а також одну з найстаріших пам’яток польської мови – «Rozmyślanie o żywocie Pana Jezusa» з початку XVI ст., відоме як «перемиське „Rozmyślaniе”».
Зав’язкою Бібліотеки Греко-католицької капітули в Перемишлі була невелика книгозбірня при перемиській катедрі. На жаль, ми не знаємо про кількісний і якісний склад цієї бібліотеки, але погоджуємося з упорядником, що там, без сумніву, були літургійні й церковні книги для щоденних потреб крилошан. Як дослідила львівська бібліотекознавиця Ольга Колосовська, кількість книг на початках становила понад шість сотень. Півтори сотні книг подарував бібліотеці мостиський декан Онуфрій Кабаєвич, про якого майже нічого не відомо. Значну кількість друкованих книг подарував катедральній бібліотеці спочатку холмський, а потім перемиський єпископ Максиміліан Рилло (1717 або бл. 1719–1793).
Нова сторінка в історії бібліотеки пов’язана з особою перемиського єпископа Івана Снігурського (1784–1847), котрий подарував бібліотеці більше як 2000 книг, але й виділив кошти для пристосування будинку для катедральної бібліотеки. Як відзначив А. Кашлей, більшість рукописів з бібліотеки І. Снігурського не має раніших власницьких записів (т.зв. провенієнцій). Можливо, частину з них спеціально переписано для нього, частину йому подаровано.
Але справжнім засновником Бібліотеки Греко-католицької капітули в Перемишлі прийнято вважати каноніка Івана Лаврівського (1773–1846), могилу якого нещодавно віднайдено. Саме він, перебуваючи ще у Львові, закупив для потреб Бібліотеки скарбові маєтки, а 1828 р. ім. єпископа І. Снігурського – друкарню. Став першим директором і державцем цієї друкарні, яка з 1840 р. перейшла у власність Греко-католицької капітули. Отець Лаврівський протягом усього життя купував старі книги, рукописи, ґравюри та монети. Частину книжок своєї багатої збірки подарував бібліотеці митрополичої капітули у Львові. І. Лаврівський, уже як канонік перемиської капітули, 1832 р. передав свої багаті колекції у власність перемиської капітули. За тогочасним документом, його збірка нараховувала 33 тис. томів, 13 рукописів X–XIV ст., 200 монет, колекції мідьоритів, дереворитів і документів. За умовами передачі збірок – бібліотека назавжди мала залишатись у Перемишлі і її не можна було продати чи обміняти.
А. Кашлей дослідив, що в наступні роки бібліотека збагачувалась як книжками, так і рукописами. Наприклад, станиславівський, а потім перемиський єпископ Юліан Пелеш (1843–1896) подарував бібліотеці майже 400 книжок, а також 10 рукописів. Та особливо почали напливати до неї книги й рукописи в кінці ХІХ і на початку ХХ ст, коли розпочалась акція рятування пам’яток української культури. Дарувальниками найчастіше були парохи сільських парафій, які передавали старі, уже не вживані церковні книги навіть зі львівської і холмської дієцезій.
В окремому підрозділі вступної частини перелічено та дано характеристику численним інвентарям друкованих і рукописних книг, починаючи з інвентаря друкованих книг єпископа М. Рилла, переданих грекокатолицькій катедрі в Перемишлі 1792 р. За москвофільським часописом «Галичанинъ» від 1900 р., збірки бібліотеки мали 13 тис. праць у 20 тис. томів, серед яких було 414 друкованих церковних книг, 105 рукописних книг, 202 рукописи, 29 інкунабул (першодруків – ред.). Цю ж цифру – 20 тис. томів – подає Едвард Хвалевик 1927 р., що викликає сумнів, бо кількість позицій у фонді бібліотеки за 27 років без сумніву зросла. За підрахунками О. Колосовської, в кінці 1930-х рр. бібліотека нараховувала майже 35 тис. томів.
На жаль, не маємо інвентаря з описами рукописів капітульної бібліотеки в Перемишлі в момент її найбільшого розвитку, тобто перед вибухом Другої світової війни.
Повоєнні роки були трагічними для українського населення Надсяння. На жаль, упорядник припустився неточності, оскільки всі єпископи майже відразу були заарештовані. Греко-католицьку церкву 1946 р. ліквідував т.зв. Львівський собор і вона була змушена перейти в підпілля. У Польщі вона на десятиліття потрапила під юрисдикцію примаса Римо-католицької церкви. Папа Іоанн-Павло ІІ 19 червня 1993 р. перевів українців Греко-католицької церкви у Польщі під юрисдикцію Ватикану, що значно покращило її становище і створило передумови для її розвитку.
Уже в той час у Національній бібліотеці у Варшаві, де зберігається основний рукописний фонд капітульної бібліотеки, поширювалися чутки про можливість її повернення до Перемишля. Бібліотеку так і не повернуто, але, вочевидь, саме ця перспектива сприяла її оперативному впорядкуванню.
З ліквідацією Перемиського єпископства була ліквідована й тамтешня капітульна бібліотека. Катедра й покатедральні будинки були передані орденові кармелітів босих з Кракова, тому що вони були його власністю до 1774 р. (в упорядника 1874 р.). Початково книжки колишньої капітульної бібліотеки й Духовної семінарії зберігалися в оо. кармелітів у Перемишлі (напевно, на старих місцях). Про прийняття збірок бібліотеки грекокатолицької капітули клопотався Люблинський католицький університет (ЛКУ), але оскільки далеко не всі книжки були йому потрібні, то й провів їхній розподіл. Стародруки, видані до 1550 р., мали потрапити до Яґелонської бібліотеки у Кракові. Уся полоніка й україніка до XVIII ст., а також світські полоніка й україніка XIX ст. (без теологічних книг) мали бути передані Національній бібліотеці у Варшаві. Вона, у свою чергу, мала передати теологічні дублети бібліотекам ордену кармелітів босих і римо-католицької капітули в Перемишлі. Решту мав отримати ЛКУ, зобов’язавшись відступити теологічні дублети обом згаданим бібліотекам.
Більшість книжок капітульної бібліотеки у вересні 1947 р. вивезено до Варшави. Залишені капітульні збірки перевезено до Люблина. Але в Перемишлі залишилася двометрова купа манускриптів і музейні збірки, які були передані Музеєві Перемиської землі. Ліквідація Бібліотеки перемиської Греко-католицької капітули і приймання її збірок відбувалися без усіляких здавчо-приймальних актів.
За підрахунками А. Кашлея, серед бл. 850 томів закладу старих друків Національної бібліотеки є 210 кириличних книг зі збірок перемиської капітули. У бібліотеці ЛКУ міститься бл. 5500 томів перемиської капітули, з них – майже 300 томів друковані кирилицею. Як відзначив упорядник, люблинська бібліотека частину своїх дублетів розпродала через антикваріати, натомість Національна бібліотека у Варшаві з 1950-х рр. намагається купувати всі книги перемиської Греко-католицької капітули, які появляються на ринку. Півтори сотні друкованих книжок капітульної бібліотеки і зараз зберігаються у бібліотеці Національного музею Перемиської землі, а також по кілька десятків друкованих книжок – у бібліотеці Товариства приятелів наук та бібліотеці Державного архіву в Перемишлі.
На щастя, до рукописних збірок бібліотеки перемиської капітули доля була прихильнішою. Тільки окремі рукописи потрапили до Державного архіву та бібліотеки Національного музею Перемиської землі. Майже повністю рукописну збірку (735 одиниць) після Другої світової війни Міністерство освіти 1947 р.передало до Національної бібліотеки у Варшаві. А пізніше до Головного архіву давніх актів (пол. AGAD) у Варшаві надійшло ще два десятки рукописів.
Колекцію рукописів бібліотеки Греко-католицької капітули в Перемишлі, яка зберігається у варшавській Національній бібліотеці, декілька разів описували в різних інвентарях, а найновішим і найповнішим каталогом кириличних книг колишньої капітульної бібліотеки є виданий 2004 р. у Кракові Олександром Наумовом та Анджеєм Кашлеєм при співпраці Єви Наумов та Яна Страдомського каталог «Rękopisy cerkiewnosłowiańskie w Polsce», на основі якого А. Кашлей опрацював нинішній інвентар рукописів Перемиської капітульної бібліотеки. На жаль, пише упорядник, брак відповідних документів не дозволив встановити багато важливих фактів, прізвищ бібліотекарів і авторів інвентарів, не до кінця вдалося прослідкувати процес поповнення фонду капітульної бібліотеки, його об’єм і структуру.
Найвідоміші серед рукописів перемиської капітули є церковнослов’янські кириличні, а також латинські середньовічні рукописи. Менш знаними або взагалі невідомими є пам’ятки XVI–XIX cт. – як українські, так і писані європейськими мовами, серед них значна кількість світських творів. Саме вони, як підкреслює А. Кашлей, доповнюють наші знання про зацікавленість користувачів бібліотеки і «дозволяють трактувати бібліотеку як певну цілість, свідчать про культурний та літературний культурний рівень греко-католицького духівництва у XIX столітті». Надання інформації про цілісність рукописної колекції бібліотеки греко-католицької капітули в Перемишлі, а також привернення уваги до менш знаних у науковій літературі манускриптів і було метою видання «Інвентаря».
Про старанність, з якою опрацьовано «Інвентар», насамперед свідчить багатий і різнобічний науковий апарат, що його складають покажчики осіб та інституцій, провеніенції (містять назви власників – осіб та інституцій), хронологічний, конкорданції (реєстру – ред.)сигнатур і бібліотечних відсилачів. Характерно, що при описі провеніенцій пам’яток, упорядник використав стару ще XVIII-вічну структуру територіальної організації Греко-католицької церкви у Речі Посполитій, при якій дієцезії поділялися на деканати й парафії.
При оздобленні м’якої обкладинки використано зображення з кольорованого мідьориту панорами старого Перемишля з відомої книги Ґеорґа Брауна та Франца Гоґенберґа (у виданні помилково – А. Гоґенберґа). Слід відзначити високий поліграфічний рівень оформлення книги – використано кольорові вклейки зі зразками сторінок окремих рукописних пам’яток колишньої перемиської бібліотеки. Ці ілюстрації дають уявлення про характерні різночасові шрифти, мініатюри, заставки тощо, які використовували середньовічні майстри рукописної книжки, дуже вдало доповнюючи «Інвентар».
Книга є вагомим внеском у дослідження польського та українського книгознавства, бібліотекознавства, бібліографії та загалом культури обох народів. ■
