Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №23, 2013-06-09
Вишивана сорочка – це символ українця, який дотримується своєї традиції та дбає про українську культуру. У роки гоніння всього українського вишиванка, українська мова і пісня стали символом українства. Ще під кінець ХІХ ст. народний одяг сприймався як демонстрація українських цінностей, тоді найвідомішою особою у вишиванці була Леся Українка. У ХХ ст. ця течія продовжувалася, але вже під комуністичною владою Кремля за вишиванку й українську мову засилали людей у Сибір. У ХХІ ст. популяризація походу у вишиванках має на меті повернути українську частину суспільства до своїх національних та культурних витоків, особливо тепер, під час русифікації України. Щорічні марші у вишитих сорочках почалися 2008 р. Від 2010 р. такі походи відбуваються в багатьох обласних і районних центрах України. Щороку захід стає більш масовим. До цієї ідеї приєдналася українська діаспора і закордонне українство. У Європі, Америці, навіть Африці 25 травня цього року відбулися Паради вишиванок.
До вже десятого параду приєдналися українці з Варшави і Кракова. У Варшаві Наталя Панченко, а в Кракові Марія Подзюбанчук, обидві з України, скликали гурт людей, які, попри холодну погоду, не побоялися пройтись містом.
– Всеукраїнський марш у вишиванках вперше вийшов на міжнародний рівень, у ньому взяли участь українці з 28-ми країн світу. Дуже рада, що й нам вдалося приєднатись, – зізнається Н. Панченко. – А звідки ідея? Про те, що цей марш відбувається в Україні, я знала давно, тому, коли довідалася, що цього року він виходить за межі України, то відразу ж подумала, що треба організувати щось таке у Варшаві. Тяжко оцінити щось, що сам робиш. Мені як організаторові було трохи прикро, що через погодні умови не все вдалося реалізувати, але, з іншого боку, зізнаюсь чесно, була приємно вражена, що попри дощ і холод прийшло аж стільки людей. Для мене це було найважливіше: побачити, що те, що роблю, дійсно комусь потрібне, – сказала Н. Панченко.
У Кракові людей було майже 20, у Варшаві – приблизно 40. Разом гуртувалися: українська меншина з Польщі (серед них лемки), студенти з України та українські міґранти, які тут працюють. Як у Кракові, так і у Варшаві під час прогулянки учасники співали українські пісні. У Кракові молодь пройшла вул. Ґродзькою та Ринком, у Варшаві мандрівка почалася від колони Сигізмунда на Замковій площі до Посольства України і пам’ятника Тарасу Шевченкові. Варшавський марш розпочався Державним гімном України, а закінчився спільним фотографуванням під посольством і монументом Кобзаря. ■
