Катерина Семчук ■ УКРАЇНА ■ №48 2017-11-26
Після закінчення Євромайдану 2014 р. на українській політичній сцені з’явилася нова «свіжа політична кров». Ті, які були «чистими», журналістами-розслідувачами, і кого, здавалося, бракує при цій корумпованій владі, врешті після парламентських виборів потрапили у Верховну Раду, щоб навести лад і робити політику по-новому, без залежності від олігархів, як при справжній демократії.
З 2014 р. в Україні з’явився новий тип політика. Його особливостями стали: освіченість, не приналежність до старої еліти «влади», брак досвіду участі в політиці дев’яностих, прихильність до ліберальних цінностей та орієнтація на Європу. Більшість з них – це у минулому журналісти, або ж активісти, свіжі молоді обличчя, які самі себе називають «єврооптимістами». Їхні політичні пріоритети: боротьба з корупцією, справжні реформи, необхідність оновлення політичного класу, декларація відданості євроінтеґрації тощо. Всі увійшли до Верховної Ради 2014 р.
Перерахувати на пальцях
Серед нового покоління політиків першим, кого варто відзначити – це Мустафа Найєм. Він став відомий завдяки своїй журналістській кар’єрі, писав, зокрема, для «Української правди», був також активістом журналістського руху «Стоп цензурі!». Але перш за все прославився тим, що в листопаді 2013 р. своїм постом (записом) у Facebook закликав людей вийти на майдан Незалежності завадити тодішньому президенту Вікторові Януковичу зірвати процес інтеґрації України з ЄС, і таким чином почав Революцію Гідності. Зараз Мустафа Найєм є депутатом ВР, членом політичної партії «Демократичний альянс», хоч обирався за списками «Блоку Петра Порошенка».
Сюди ж зараховують Сергія Лещенка, відомого за своїми розслідуваннями, пов’язаними із втечею кучмівського колаборанта Павла Лазаренка. В минулому також журналіст: до отримання депутатського мандату Сергій Лещенко був заступником головного редактора інтернет-видання «Українська правда». На даний момент є депутатом Верховної Ради України, входить до фракції «Блок Петра Порошенка», є членом партії «Демократичний альянс».
Третьою такою політкинею є Світлана Заліщук, депутатка ВР від фракції «Блоку Петра Порошенка». Також у минулому журналістка й організаторка низки громадських ініціатив. Заліщук здобула популярність, будучи в партії «ДемАльянс».
Сни про майбутню коаліцію і чому вони нездійсненні
Так звана «трійка мушкетерів» – Лещенко, Найєм і Заліщук, ввійшли до Верховної Ради у складі «Блоку Петра Порошенка», певно покладаючи на тодішнього постреволюційного кандидата великі сподівання, але 2016 р. перебігли на сторону іншого політичного проекту – «ДемАльянс». Вони є одними з тих, які беруть участь у формуванні нових політичних проектів, що бажають на майбутніх парламентських виборах здобути абсолютну коаліційну більшість у Раді, і перейняти керування країною у свої руки. Для того, щоб потрапити в наступний парламент, їм доводиться співпрацювати з «Рухом нових сил» Міхеіла Саакашвілі.
У ході цих новітніх процесів визначилися чотири формати майбутніх коаліцій: група «Дем-Альянсу» на чолі з Василем Гацьком; так звана група Чумака; «група грузинів», куди входять люди з оточення Саакашвілі на чолі з Давідом Сакварелідзе; група депутатів Сергія Лещенка, Мустафи Найєма та Світлани Заліщук. Якщо на початку переговорів між цими політиками мова йшла про єдиний проект, але всіх цих людей розділили власні амбіції та відмінності у поглядах.
Водночас, не дивлячись на те, що в самих постатях Найєма, Заліщук та Лещенка багато шляхетних намірів та багатообіцяюче минуле, вони пов’язані з кількома політичними скандалами. «Троє мушкетерів» були дискредитовані через інформаційні скандали у період електронних декларацій.
Найгучніший скандал стався довкола Сергія Лещенка, який придбав коштовну квартиру в центрі Києва. За словами депутата, частину коштів на придбання квартири він позичив у засновниці «Української правди» Олени Притули, решта – це його заощадження та гроші його коханої жінки, ді-джейки Анастасії Топольської. Але НАБУ закрило розслідування, пов’язане з виясненням леґальності прибутків, на які закуплено елітну квартиру.
Тож від цієї трійці відсторонилися і в БПП, і в «ДемАльянсі». Вони зараз чужі серед своїх. Політичні експерти вважають, що цим політикам буде непросто подолати внутрішні розбіжності та звільнитися від впливу олігархів. Знову ж таки, привід побоюванням дав Сергій Лещенко, який мав зустріч за обідом в ресторані з російським олігархом Костянтином Григоришиним, бізнесменом, якого вважали раніше спонсором нині забороненої Компартії України.
Ложка меду або крига скресла
Однозначно позитивною річчю у появі нових політичних проектів та цих політиків є те, що це рух у напрямку до побудови ідеологічних партій, на противагу партіям вождистського типу, які тепер присутні у Верховній Раді. Українське суспільство зараз конче потребує ковток свіжого повітря. Саме відповіддю на запит українського суспільства пояснюється успіх партії «Самопоміч» на попередніх парламентських виборах.
Як висловився історик та журналіст Роман Кабачій, йому приємно, що в українській політиці з’явилися нові обличчя тому, що вони представляють зовсім інший рівень, таких людей приємно запрошувати на телеефіри і дискутувати з ними.
Українська політика потрохи змінюється завдяки таким людям, як Заліщук, Найєм та Лещенко. Тільки подальша політична практика покаже, чи будуть стосунки цих політиків із бізнесом цивілізованою взаємозалежністю. Якщо нові партії та політики будуть і далі конкурувати між собою в одній електоральній ніші, вони лише відбиратимуть одне в одного голоси і зменшуватимуть свої шанси на виборах. Залишається сподіватися, що «нове покоління» не вдасться до участі в політичних торгах, усупереч своїм ідеологічним заявам та програмним цілям. ■
