Зустріч
“Зустрітися з людьми, яких довго не бачили, поспілкуватися”, – можна було таке почути неодноразово від учасників столичної “Маланки” у відповідь на питання: чому їздять на подібні заходи.

Традиція
– У принципі, я не бачу різниці між формою святкування Нового року в поляків чи українців з Польщі, та оскільки на “Маланці” є елементи української традиції, наприклад пісня, то чому б не скористатися нагодою послухати, поспівати, адже такий шанс маємо не щодня, – пояснює Марта.
А скільки сьогодні є правдивої “Маланки” в “Маланці”?
– Ми завжди святкували наш “старий” Новий рік. Були ворожіння, а вже на Василя треба було вмити лице у воді, до якої раніше кидали копійки. Дуже тішуся, що у Варшаві є такий захід, але не подобається мені, що перетворився він у дискотеку. Мені здається, що сюди приходять переважно люди, які позиціонують себе українцями. Та щоб зберегти українську ідентичність, треба якось триматися традиції. Як цього не буде, то ми залишимося українцями виключно на папері. Наприклад, сьогодні на квитку написано “Маланка”, але для мене вона така тільки з назви, немає в ній правдивої “Маланки”. А чим можемо показати, що це український Новий рік, як не нашою традицією? – задумується Ірина з України, яка проживає у Варшаві.
Правда, що новорічні дійства – ведення кози чи святкування Маланки – є одними з найдавніших різдвяних містерій. Учасники цьогорічної “Маланки” у Варшаві мали нагоду познайомитися з традиційними персонажами свята: козою, Маланкою (на фото), пастушком; а також нетрадиційними персонажами, яких вигадували й залучали до дійства. Колись у вертепі пародіювали людей: нерідко це були солдати або чиновники. Молодь з Варшави, яка показала дійство на столичній “Маланці”, усучаснила це, вводячи до обряду польського митника, який перевіряв у всіх документи. отже, це актуальний персонаж, передусім для міґрантів.
– Ми хотіли показати новорічне дійство гостям, але водночас і самі більше довідалися про наші традиційні святкування, – підсумовує Ірина.

Форма
“Маланка” – українська новорічна гулянка, де столи повні східнослов’янського їдла”, – так у минулі роки організатори вабили до Варшави. Тоді свято відбувалося в столичному клубі “СDQ”. “Там було менш офіційно – при шведському столі і музиці. Люди не гуртувалися у власному закритому колі. Бо суть “Маланки”: усіх притягнути в одне місце до спільного святкування, де ігри, забави, інтеґрація”, – згадує Ірина.
Натомість іншим “застільне” святкування підходить: “Мені це трішки нагадує весілля, де гуляють і старші, й молоді, саме тут можу відчути атмосферу, немов “у тітки на іменинах”, – признається Анна з Варшави. Вона сама не має жодного зв’язку з Україною, але почала приходити на “Маланки”, бо в неї є знайомі українці.
– Не мушу йти виключно тому, що це український захід. На таку “Маланку” можуть прийти люди різних національностей, а я можу запросити на неї будь-кого, а не лише українців. Бо ж не тільки українці можуть бавитися на українській “Маланці”? – риторично питає Марта.