Мирослав Левицький ■ УКРАЇНА ■ 2009-10-08
Коли перший президент України Леонід Кравчук 2004 р. сказав, що нерозумними діями дуже швидко відвернемо від себе увагу світу, то ці слова тоді здавалися формою злорадства. Нині ми змушені констатувати, що це – гірка правда. Хоч в Україні, на фоні внутрішніх проблем і гризні між інститутами влади, зменшення уваги до України якось не дуже видно. Однак усі представники українського зарубіжжя, з якими мені останніми днями доводилося розмовляти, з великою тривогою розповідають про меншання зацікавленості Україною.
Класичним прикладом зменшення уваги до України може бути чотириденне перебування президента України Віктора Ющенка у США на 64-ій Сесії Генеральної Асамблеї ООН. Перед цією поїздкою (вона тривала від 21 до 24 вересня) в пресі були припущення, що тоді може відбутися зустріч президентів США та України. Про таку можливість за три дні до поїздки заявив заступник голови секретаріату президента Андрій Гончарук, відповідальний за міжнародний блок питань. Відкидаючи можливість окремої двосторонньої зустрічі з лідером США, український посадовець не приховував надії, що коротка зустріч між президентами США та України може відбутися.
З українського боку було сподівання, що В. Ющенко наголосить на трьох ключових питаннях: що Україна прагне й надалі розвивати та поглиблювати стратегічні відносини зі США на основі “Хартії про стратегічне партнерство”, підписаної у грудні 2008 р.; що Україна зацікавлена в зміцненні співпраці зі США у сфері національної безпеки й оборони, передусім в отриманні з боку США дієвих ґарантій безпеки України; що Україна є ефективним партнером США у співпраці з актуальних питань міжнародної безпеки, зокрема в галузі ядерного нерозповсюдження, експортного контролю та боротьби з тероризмом. У відповідь Україна хотіла від глави Білого дому почути підтвердження активізації українсько- американської взаємодії в питаннях безпеки та стратегічної стабільності, демократичних реформах, протидії наслідкам фінансово -економічної кризи.
Про намір В. Ющенка зустрітися з президентом Бараком Обамою говорили не лише представники секретаріату, але й сам президент України. Тут хочу зауважити, що це мала бути перша зустріч керівників обох держав. Передбачалося, що станеться це невдовзі після введення на посаду нового президента США. Проте обіцяне “невдовзі” підозріло довго затягнулося… Про бажання зустрітися з президентом США В. Ющенко заявив в інтерв’ю аґентству “Bloomberg”. Цитую дослівно: “Український президент Віктор Ющенко має намір цього тижня висловити застереження Бараку Обамі, що напад Росії на Грузію 2008 р. є загрозою, на яку європейські лідери до цього часу не знайшли відповіді” – (перекл. і підкресл. автора).
Відомо, наскільки боляче Ющенко сприймає хоча б найменшу критику на його адресу. Отож, нічого дивного в тому, що нинішній президент США, який реалізує зовсім іншу політику стосовно Росії, ніж його попередник, теж не мав бажання слухати повчань. Тим паче, що не лише про Росію і Грузію Ющенко збирався говорити, а й про НАТО та Україну. Він збирався переконувати господаря Білого дому, що від прийняття України до альянсу ця структура більше виграє, ніж втратить. Проте непослідовні дії України й активна дипломатична та пропаґандистська атака з боку Росії призвели до того, що українсь кі прагнення до НАТО вже мало ким сприймаються (за винятком хіба що Польщі, яка пропонує європейцям усе нові інтеґраційні ініціативи для України). Питання, які так ретельно виношував В. Ющенко, не прозвучали. І то з дуже прозаїчної причини. За офіційною версією, президент України не зміг потрапити на урочистий прийом до Б. Обами, влаштований у нью-йоркському музеї “Metropolitan” 23 вересня після обіду (за іншими даними – щойно ввечері) для присутніх на сесії ООН керівників держав. Українські джерела подають, що у зв’язку з порушенням реґламенту виступаючими, слово українського президента пересунуто в часі на дві години, отже він не мав фізичної змоги побувати на обіді в президента США.
За декілька годин до планованого обіду в Обами з’явилося повідомлення тимчасового виконувача обов’язків міністра закордонних справ України Володимира Хандогія, що президент України матиме коротку зустріч з президентом США. Таку ж, яку мав з президентом США президент Польщі. Однак, у той час, як поляки з цього приводу зробили велику інформаційну подію, то українці ставили питання: чому тільки коротку зустріч? Одні цим питанням проявляли ностальгію за великою увагою до України перших післямайданних місяців; інші – своє злорадство, мовляв, подивіться, до чого “помаранчева вода довела”. Керівник українського зовнішньополітичного відомства В. Хандогій у відповідь зауважив, що на цю сесію приїхали майже 80 керівників держав, а давати комусь перевагу було б не зовсім коректно. І тут же вніс поправку, що винятком з правила є ситуації, коли подібні зустрічі стосуються глобальних проблем.
У зв’язку з тим, що нинішня адміністрація США глобальним гравцем вважає Росію, у порядку винятку відбулася окрема зустріч Обами і Медведєва. Проте вони не є однією командою. Стурбованість США викликає те, що Росія налагоджує активне співробітництво з Іраном, Сирією та Венесуелою – тобто країнами, які, за оцінкою США, є загрозою для демократії. Разом із відмовою США від розміщення в Польщі та Чехії систем ПРО, російська преса факт окремої зустрічі президентів США і РФ називає великим успіхом російської дипломатії. І поряд з тим продовжуються нападки на Польщу та Україну з приводу їхніх антиросійських позицій.
Я не впевнений, чи це дійсно випадковість, що після заяви президента України, що в розмові з президентом США він продовжить “основну лінію поведінки”, з боку незацікавлених сторін зроблено все, щоб “затримати” Ющенка на сесії ГА ООН. Тим паче, що вже є відповідний досвід, як “дипломатично” виходити з непростих ситуацій. Я не впевнений, чи це випадковість, що друг РФ, противник інтеґрації України до Європи, прихильник об’єднання України з Росією лівійський лідер Муаммар Аль-Каддафі, замість запланованих 15 хвилин, говорив півтори години. Тим паче, що за антилівійські випади директора Інституту стратегічних досліджень Юрія Рубана той має підстави “відплачувати” Україні.
Розв’язку цієї загадки принесуть найближчі тижні. Україна очікує, що ще восени 2009 р. відбудеться візит в Україну президента США. Керівник української дипломатії В. Хандогій сказав: “Більш масштабна зустріч на порядку денному, і ми працюємо з американською стороною, щоб вона відбулась у майбутньому”. Планувалося, що В. Ющенко особисто запросить в Україну Б. Обаму. Проте цього зробити не вдалося.
“Наше слово” №41, 11 жовтня 2009 року {moscomment}
