Мацей Куриляк ■ ПОГЛЯДИ ■ 2012-02-09
Образ українця в очах поляка і, навпаки, поляка в очах українця, проходить еволюційну зміну – на користь обох народів. Незважаючи на відмінності між ними, переваги спільного життя із взаємною підтримкою стають вище – понад фальшивою диспропорцією “неповноцінності” українця щодо поляка, яка домінує в даний момент у польському суспільстві. Образ цей настільки туманний, що відображає дуже схожі асоціації поляків у відношенні до німців.
Він збудований на історичному каноні обох культур і викликає неприємні емоції, незважаючи на величезне бажання та вираз доброти в моїх очах.
Отож, українця може вводити в оману символіка Польщі як успішної економічно країни, що стала “європейською”. У дійсності, так сталося може тільки в кількох процентах аспектів польських викликів за останнє десятиліття. Не викликає сумнівів той факт, що жити в Польщі стало краще. І все ж, мінімальний соціально -економічний розквіт посприяв незначно поліпшенню польсько-українських відносин. Помилкою українців, подібно як і поляків, є, наприклад, ентузіазм з приводу сприйняття Польщі як країни з хорошим соціальним забезпеченням. Така політика є несправедливою для обох народів. А особливо для українців, які приїжджають до Польщі з комерційною метою, намагаються тут замешкати й укласти собі життя на території країни. Просякнута постсоціалістичним способом життя Польща викликає в українців знайомі асоціації, однак багато іноземців вважають цей спосіб життя цілком прийнятним. Тут обидві країни досить схожі одна на одну, особливо в таких характеристиках, як корупція (в Україні вона вища) і бюрократія (в даному випадку переважує Польща). Частина українців заздрять полякам, що їм вдалося вступити в Європейський Союз і будувати своє життя. Це тому, що в Польщі існує загальне переконання щодо вищості французів та німців, тому, для збереження рівноваги, українець в очах поляка – це особа, яка стоїть нижче на суспільній драбині.
Як показали дослідження, викладені в статті Йоанни Конечної-Саламатін (доступної за адресою: http://www.batory.org.pl/doc/paradoksy.pdf – стаття вже кількарічної давності, але з солідними даними), у Польщі найменш прийнятне соціальне становище українця – це керівна посада, пов’язана з можливістю ведення власної фірми, а також участь у громадському та політичному житті, наприклад, у міській раді або районному комітеті. Цей дискомфорт можна спостерігати й у відносинах між працівниками: хоч українці вважаються дуже хорошими працівниками, проте стає неминучою конфронтація взаємного досвіду і культурного походження, яка іноді заважає, а в іншому випадку – допомагає зрозуміти погляди один одного.
У колі родини, друзів і знайомих також існує такий резонанс взаємних відносин. Трапляється, що шовіністична поведінка (і з боку українця, і з боку поляка), а не дай Боже націоналістичне завзяття, що переходить в культурний расизм, викликають ізоляцію поведінки однієї групи щодо іншої. Як показали дослідження, нехіть українців до поляків дуже незначна. Зовсім інакше виглядає порівняння в іншому напрямку: нехіть поляків до українців дещо більша. Такий дискурс є результатом “проєвропейської” політики польської держави і дещо “космополітичного” способу життя поляків, які вбачають у виїздах, наприклад, до Великобританії, великий шанс на влаштування собі кращого життя, знаходячи там добре оплачувану роботу і високі соціальні стандарти. Рівняння на політику Німеччини і Франції також дуже виразне, ним визначається соціально-економічне життя в Польщі. З іншого боку, Польща, як країна патріотичного незрозуміння, де щорічно відбуваються сутички з поліцією в рамках святкування Дня Незалежності. Все це дає картину Польщі і поляків як ідеологічно несуцільних. На відміну від української багатовекторності в міжнародних питаннях, яка проявляється в позитивному бажанні бути країною Західної Європи (ЄС) і Східної (Росія), що призводить до дискурсу обох політик і загалом збільшенням байдужості між двома народами.
Схоже, що найкращим способом на поліпшення і так відносно добрих контактів, є співробітництво на ринку праці і взаємний культурний обмін. Трохи менше значення, як здається, має підтримування дружніх відносин (хоч їх також необхідно розвивати і шанувати). Крім того, здається, важливим є те, щоб формування відносин поляків і українців ішло не тільки через засоби масової інформації, де державне телебачення показує дрібну контрабанду, створюючи в очах поляка образ українця, як торгівця краденим товаром. Це має своє географічне продовження: німці та голландці вважають поляків водночас хорошими працівниками і звичайними злодіями.
Підводячи підсумки, слід сказати, що відносини польсько-українські та українсько-польські вимагають догляду. Це повинно включати як взаємну повагу, так і взаємне розуміння. Найкраще їх формує спільна праця – такий механізм дає найбільше позитивів і злагоди. Я хочу, щоб поляк з українцем зрозуміли один одного, але не тільки на історичній основі, а насамперед на підставі доброти, поваги і взаємних життєвих інтересів.
“Наше слово” №7, 12 лютого 2012 року {moscomment}
