Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №33, 2013-08-18
Свято Музею лемківской культуры в Зындранові «Од Русаль до Яна» переходило того року 27-28 липця. Господар і головни організатор свята «Од Русаль до Яна» Богдан Ґоч – як і нестор, заложител музею Федір Ґоч – міцно заняти: кожного треба привитати, дакус побесідувати і вшитко, што на музейним майдані, доглянути. В свято заангажувана ціла родина Ґочів – од сеньйора по онуки, а й волюнтери крутят ся, як жваники.
Розпочало ся в суботу од звиджаня музею і показів фільмів. Хоц было пізне пополудне, з безхмарного неба над Зындрановом текла спекота. А при вечернім огниску можна было бесідувати і до рана, бо спекоту, як то в горах, передув кус вітер.
Другі ден свята «Од Русаль до Яна» розпочал ся Службом Божом в православні церкви. В проповіді о. Ґалчик нагадав про народню традицію і єй ролю, яка повинна быти супроводником в нашим житю – так як Ісус Христос є ним для християн.
Головна частина свята проходила на музейнім майдані. Федір Ґоч разом з комбатантами поклав квітя під пам’ятником героям «Дукляньского перевалу». Ту треба читачові припомнути, што на «Дукляньскому перевалі» згинуло понад 70 тисячи українців з західньой України, яки є похоронени на двох цминтарях – в Дуклі і в Барвінку. В операцйі обов’язував приказ Сталіна: «ани кроку назад», што скутечні екзеквували «заґрадбатальйони» НКВС, стриляючи до своїх в плечи. Ту спочивают тіж лемки-«добровольці», яки ту віддали своє житя, переважно зо всхідньой Лемківщини.
>
Господар свята Б. Ґоч привитав запрошених гостей і запросил до слова підкарпацку віце-воєводу Аліцію Восік. Вона привитала всіх і публічно потвердила, што «дорога до Зындранови, буде зроблена до наступного року». Про історію старань, про тоту дорогу, сміво можна написати не єдну наукову працю. Віце-воєвода Аліція Восік вручила потім Почесну грамоту Богданові Ґочу за розвиток культуры в Підкарпацким реґіоні. А голова СФУЛО Софія Федина привитала глядачів від імені лемків з цілого світу.
На сцену запрошено ансамблі, яки скочном музиком загривали публику, та і не перешкаджала єй спекота од сонця, бо побіч сцени гуляли, як «фрас». Виступали хор «Радоциняне» з України, «Кондрацовци» зо Словаччини, «Вильшня» з Полян, «Ослав’яни» з Мокрого, «Свидничанка» зо Словаччини, «Терка», «Червена Рута», «Ленчняне», «Вроцанкі», «Гудаци», а пізніжше до забави грав «Проспект».
Побіч можна было призерити ся ремісникам, ризбарям і взяти участ в ріжних забавах. Можна било оглядати музейни хижи і вистави, зацєкавліня будила вистава «1938 рік – акція руйнуваня православних церков на Підляшу». Не бракувало ничого: можна было купити книжки, платівки, вишивани кошелі, пацюрки, перстені, ікони, ризби. Не бракувало ідла і напитку тіж.
Свято дуже добрі приготуване артистично і організацийно, за што організаторам міцно віншую. Думам, што на другі рік на Свято «Од Русаль до Яна» приїхаме новом дорогом. ■
Фото з архіву Музею лемківской культуры в Зындранові
