Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №50, 2013-12-15
В Лігниці 9 листопада другий раз Об’єднання лемків зорганізувало «Лемківскій баль», тим разом під назвом «Чорна – Ганьчова – Бортне – Ждиня. Голос ватр будит нас!»
З околиць Лігниці, і не лем, бо з різних стран Польщі, зіхалися люде, яким не чужа рідна пісня і традиція. До танця грали заслужена місцева група «Водограй» та госьці з Ольштина – ансамбль «Беркут».
На забаву прибули, як гості: Павел Фторс з Лігницкой міськой ради, Марцін Бялковскі з Любиньской міськой ради, євродепутат з нашого реґіону Пйотр Борис та від імени ОУП Богдан Пецушок і Юрій Павлище.
П. Борис заспонсорував головну нагороду на забаві – 3-дневи виїзд до Брюсселі з візитом в Європарламенті. Виграли тоту нагороду пані Єва Шпитко і Пилип Ващишин.
Організаторів, як і учасників, підбудувала та втішила фреквенція – праві 400 люди. То лем свідчит, што далі наступни поколіня хцут вірити і вірят, што важне є внеска автентичні жити згідно з віковом традиційом предків. Хоц далеко од нашой карпатской землі, однак она є в нас. Тото, што люде приїхали з різних стран Польщі (м.ін. з Перемишля, Горлиц, Бартошиць, Кракова, Ґурова-Іл., Ґожова, Зеленой Гори, Ґлоґова, Любина, Пшемкова, Ґданьска) лем вказує, што хочеме хоц кус биті разом. Чути єдніст і творити єдніст. Для нас, організаторів, то є ціж знак, што Лігниця, знана для нашой громади зі школи та «Кичери», внеска стає ся місцем, котре притігат тих, котри хцут затримати зло з 1947 року. Дякуєме, што Лігниця вас кличе, бо тут ціж бє серце нашой меншини. Хоц знаме, што не так давно наши родиче і дідове часто терпіли за своє походжиня, але і так передавали нам мову та віру. Внеска, колі дбаме про наше всхіднє християнство і мову, віддаєме ім честь і пошану, а колі іх неє уж медже нами, то правдиву вічну памят.
Наши забави є ціж місцем, де чути автентичну радіст, што Бог дав нам дар жити в традиції Київской Руси. Бути таким самим русином, як князь Володимир Великий, і чути при тому красу Карпат. Забави од 1947 року на вигнаню билі і сут місцем, де родится любов, родина і спільне товариство на роки.
Як організаторе, ми радо будеме витати на наступних забавах заручени щасливи пари. Думам, што подібно діют на нашу громаду вшитки ватри, фестівалі та інши місця, котри гуртуют нашу громаду. Є то місця інтеґрації, де не смотриме на віроісповідання і погляди. Лучат, вчат толеранції і свідомости, што вшитким нам залежит, штоб наш світ сперед 1947 року не загинув. Будят ціж в наших організаціях мудріст – потребу єдности. Лем праця для добра нашой громади творит сенс будувати організацію. Віриме, што ОЛ створило 9 листопада настрій, де чулізме ся як вдома. А голос ватр вказал, што треба пам’ятати, де є наша земля.
Дякую тим, які допомогли мі і разом працювали при організаціі забави: Ксені Довгань-Доманьскій, Богданові Вєвюрці, Маргареті та Петрові Ціхоням. ■
