Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2009-10-08
Останнього понеділка вересня відбулося відкриття навчального року на Гуманітарному факультеті Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині – у складі саме цієї освітньої одиниці знаходиться українська філологія. Цього року ані на перший курс українсько-англійської та українсько-польської філології, ані на маґістратуру з україністики не набрано відповідної кількості кандидатів. Не допоміг навіть додатковий набір. Через це перших і маґістерських курсів цього року не буде. З неофіційних джерел також відомо, що до такої ситуації спричинилася, зокрема, й нездорова атмосфера в навчальному закладі.
Серед запрошених на інавґурацію гостей в ольштинській альма- матер були представники Посольства України в Польщі: радник-посланник професор Мирон Янків та ІІІ секретар Ірина Сухович.
– Ми зацікавлені в тому, щоб мати якомога більше контактів з вищими навчальними закладами в Україні і щоб україністика надалі працювала, – запевнив на інавґурації ректор університету професор Юзеф Гурневич. – Університет розпочинав свою діяльність 1999 р., і на одному з перших засідань університетської ради ми здійснили перегляд закордонних договорів. Тоді виявилося, що в нас підписано договори з трьома українськими вищими навчальними закладами, але немає жодного студента з України. Зараз ми дуже активно співпрацюємо з Україною, на сьогодні вже підписали 14 договорів. Серед закордонних студентів (126 осіб) найбільша група – саме з України. Серед докторантів – четверо з України, отже, ця співпраця є. З іншого боку, всім нам болить, що українська філологія занепадає. Нашою турботою є те, щоб ми реанімували цю ініціативу наступного року.
Ректор університету, говорячи про запобіжні заходи, які мають врятувати ольштинську україністику, підкреслив, що він двічі розмовляв у цій справі з міністром науки і вищої освіти Барбарою Кудрицькою. За словами професора Ю. Гурневича, “…міністр дала зрозуміти, що тут мусять бути залучені матеріальні засоби не тільки з польської сторони, отже, не можна сягати до кишень польських студентів”. Тому здобуття засобів на навчання студентів з України в польських університетах, зокрема, на україністиці мусить бути нашим пріоритетом на найближчий час.
Радник- посланник Посольства Ук раїни в Республіці Польщі М. Янків, поговоривши з керівництвом університету, зазначив: “Після довготривалих і конструктивних розмов, у тому числі з керівництвом Гуманітарного факультету, ми обговорили й теперішній стан спеціальності “україністика”, визначили, які кроки необхідно робити, щоб україністика або підготовка спеціалістів з української тематики набирали ширшого розмаху. Коли ми обговорювали проблеми реанімації, – адже цього року практично нема набору, – ми спільно задумувалися, як зміцнити кадровий склад україністики. Я думаю, що були конструктивні пропозиції, і ми знайдемо відповідний алгоритм для того, щоб виправити цю ситуацію”.
* * *
Тим часом у вівторок, 28 вересня, через день після урочистого відкриття навчального року, директор Гуманітарного факультету на зборах працівників заявив про можливі звільнення серед україністів уже весною наступного року через те, що немає набору. Якщо так станеться, на україністиці не залишиться майже ніхто з педагогів, оскільки троє молодих наукових працівників вже звільнено з роботи, а якщо навіть наступного року на україністику прийде відповідна кількість абітурієнтів, її знову не відкриють, адже не буде кадрів.
Вже протягом довшого часу відомо, що з україністикою у Вармінсько- Мазурському університеті діється щось погане. Говорилося про нездорову атмосферу серед працівників, подавалися прізвища осіб, які спричиняють цю ситуацію. Зрештою, студенти писали про цю справу до ректора, а ми публікували про неї матеріали на сторінках нашої газети. Про це з ректором і керівником Гуманітарного відділу розмовляв неодноразово депутат Мирон Сич та представники Ольштинського відділу ОУП. Про небезпеку ліквідації україністики і про те, що студенти не можуть продовжити навчання в маґістратурі, знає від них самих міністр Барбара Кудрицька. Не закінчивши маґістратури, вони не знайдуть праці за своєю спеціальністю, бо не матимуть відповідних кваліфікацій. Їм пропонують продовжити навчання на… русистиці. Отже, хто в такій нездоровій ситуації захоче приходити на україністику в майбутньому?
Щоб не загострювати і так складної ситуації, не буду цитувати ані листів з протестами студентів, ані гострих відповідей на адресу їхніх авторів, адже найважливішим є те, щоб україністику реанімували з терміновою допомогою Посольства України в РП. Щодо матеріальних засобів – важко вимагати, щоб за навчання на українській філології за польських громадян платив хтось інший, ніж польська держава. Інша річ – студенти з за кордону. Але для цього потрібні міждержавні договори.
“Наше слово” №41, 11 жовтня 2009 року {moscomment}
