Григорій Купріянович, член Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин ■ ПОГЛЯДИ ■ №32, 2015-08-09
З перспективи Спільної комісії… (8)
Польський парламент працює тепер над уведенням поправок до закону про нацменшини. Декілька тижнів тому до спікера Сeйму РП офіційно внесено проект цього оновлення, дістав він номер 3545. Таким чином формально започатковано процес зміни юридичного акту, який без перебільшення можна назвати конституцією національних меншин у Польщі. Десятирічної давності закон зазнавав уже певних змін протягом минулих років, були також нереалізовані пропозиції його модифікації, проте саме цьогорічна зміна закону є найбільш масштабною і вагомою для меншин. Шлях до цього оновлення не був, проте, простим…
Кожний юридичний акт «старіє». Ідеться тут не лише про те, що міняється ситуація і тоді треба внести відповідні зміни до законів, прийнятих раніше в інших обставинах. Необхідність змін в юридичному акті може виникати і з досвіду його дії. Часто лише на практиці можна перевірити, як працюватиме закон, які наслідки принесуть окремі його положення. Не завжди практичні наслідки закону відповідають намірам законодавців.
У випадку польського закону про нацменшини маємо обидві ці ситуації. На основі десятирічного досвіду його юридичної чинності можна зробити багато висновків, вказати сфери, в яких він добре запрацював, але і такі, де його положення виявилися тільки теоретичними і хоч гарно виглядають на папері, не приносять практичних наслідків. З іншого боку, видно також сфери, у яких змінилася ситуація й очікування громадян, тому потрібно зробити певні корективи в чинному законодавстві.
Початок праці над уведенням поправок
Саме тому від певного часу порушувалося питання внесення більш значущих змін до закону про меншини. Важливо зауважити, що ці пропозиції виходили з трьох різних сторін: від самих меншин, від державних структур, від груп, яких положення закону про меншини тепер не стосуються, а які хотіли б бути охоплені цим законом.
Ініціативи щодо зміни закону, які висловлювали дві перші з-посеред згаданих сторін, тобто урядової сторони та національних меншин, вдалося об’єднати. У Спільній комісії уряду та національних і етнічних меншин на початку 2014 р. почалися праці над оновленням закону.
Робоча група
У результаті узгоджень, прийнятих на 42 засіданні Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин в лютому 2014 р., постала урядово-меншинна робоча група, завданням якої було підготувати спільний проект уведення змін до закону. До складу групи увійшли: від меншин – співголова Спільної комісії і представник німецької меншини Рафал Бартек, представниця лемків Олена Дуць-Файдер, представник кашубів Лукаш Ґжендзицький та автор цих рядків; від урядової сторони – працівники Міністерства адміністрації та оцифрування: директор Департаменту віросповідань і меншин Юзеф Ружанський, його заступник Анджей Марциняк та начальник відділення меншин Добеслав Жемєневський; роль експерта взяв на себе проф. Ґжеґож Януш із Люблина.
Робоча група працювала у двох формах – дистанційно та під час своїх засідань. Перше засідання цієї групи відбулося 14 квітня 2014 р. Не бракувало складних ситуацій, коли важко було знайти однакову позицію навіть щодо методології праці. Виявилося, наприклад, що урядова сторона стала на позиції, що Робоча група повинна обговорювати лише пропозиції, надіслані раніше, а я став на позиції, що члени групи можуть вносити свої пропозиції також під час її праці; проте у цьому питанні перемогла урядова позиція. Під час засідань Робочої групи виникало чимало гарячих дискусій, які стосувалися також різних суттєвих питань, наприклад, дефініції меншинної організації.
Несподівано особливо складними для спільних узгоджень виявилися питання способу обирання представників меншин у складі Спільної комісії та їхнього функціонування. Урядова сторона запропонувала навіть, щоб у законі був лише запис, що спосіб обрання представників меншин до комісії окреслить прем’єр-міністр у розпорядженні. Представники меншин не погодилися на такий запис. Я сам вказував, що спосіб обирання представників меншин до Спільної комісії був би зміщений із рівня закону про меншини до юридичного акту нижчого ранґу. Звичайно, дозволяло б це правлячій коаліції, яка в даний час буде керувати державою, простішим шляхом міняти принципи обирання представників меншин до складу Спільної комісії. А це вже стосується фундаментального питання забезпечення автентичного представництва меншин у Спільній комісії.
Завершення праці
Робоча група закінчила працю над уведенням змін до закону в середині травня 2014 р. Пунктом, у якому не вдалося випрацювати компромісу, став запис, котрий стосувався складу Спільної комісії з боку меншин після входу в дію зміненого закону. Урядова сторона наполягала, щоб із входом в дію оновлення закону почався процес вибору нових представників меншин до Спільної комісії, тобто автоматично мав би закінчитися мандат всіх дотеперішніх членів Спільної комісії. Представники меншин вважали, що немає потреби такого автоматизму, оскільки можливість одночасної зміни всіх членів комісії від меншин неґативно вплине на діяльність комісії. Остаточно кожна зі сторін залишилася при своїй думці.
***
Незважаючи на різні розходження, урядовій та меншинній сторонам удалося випрацювати спільний проект оновлення закону про нацменшини, який, з одного боку, впорядковує різні питання, а з другого – вводить записи, які є корисними для щоденного функціонування національних та етнічних меншин. Звичайно, цей проект не передбачає всіх потрібних (на мою думку) змін закону про меншини, проте безперечно є важливим кроком у доброму напрямку. ■
