(гс) ■ ПОГЛЯДИ ■ №40, 2013-10-06
До кола тих, хто останнім часом активно підтримує європейський курс України, увійшла найбільша польська опозиційна партія «Право і справедливість» (ПіС). У Варшаві 23 вересня її представники на чолі з Ярославом Качинським зустрілися з представниками української опозиції з партій «Батьківщина» та «Удар».
Польські опозиціонери наголосили на тому, що попри складну спільну історію вони підтримують європейські прагнення України. Депутати ПіС також затвердили звернення до всіх українських парламентаріїв. За оцінкою Я. Качинського, українські партнери, з якими він зустрівся, дотримуються найбільш раціонального підходу, згідно з яким слід брати до уваги те, що нас єднає, а не ділить. «Це відкинення націоналізму при одночасній підтримці двома сторонами патріотизму і доброї традиції. Символом такої традиції є Симон Петлюра», – сказав у розмові з Польським інформаційним аґентством (Polska Agencja Prasowa – ред.) Я. Качинський. Лідер ПіС закликав польський уряд, щоб той першим з усіх держав ратифікував Угоду про асоціацію України з ЄС. Проте, на його думку, необхідною умовою для цього є звільнення з в’язниці колишньої прем’єр-міністр України Юлії Тимошенко: «Не можна погоджуватися з ситуацією, коли лідер опозиції сидить у в’язниці. Звинувачення в її бік є непереконливими», – говорив Качинський. Крім того, в листі до українських парламентарів депутати ПіС підкреслили, що їхня партія повністю підтримує прагнення українського народу до інтеґрації зі структурами Заходу. За їхньою оцінкою, польсько-українське партнерство має глибоке коріння, і воно повинно супроводжуватися відповідною історичною політикою, яка зближує обидва народи.
У рамках зустрічі українські та польські політики відвідали могили воїнів Української народної республіки, які поховані на варшавському православному кладовищі в районі Воля. Вони поклали квіти до пам’ятника українському генералу Маркові Безручку, який 1920 р. був учасником героїчної битви, що затримала наступ більшовицької армії на Варшаву.
Кожний голос на підтримку асоціації України з ЄС, також і з боку ПіС, особливо важливий сьогодні, коли зацікавлення в цьому процесі проявляє не вся Західна Європа, а Росія у свою чергу робить багато для його заблокування. Важливими є слова і польських опозиціонерів щодо підходу до спільного минулого. Вони відрізняються від того, що в недалекому минулому говорив лідер ПіС Я. Качинський про Акцію «Вісла». Нагадаймо, що наприкінці 2012 р. Я. Качинський офіційно заявляв, що політична сила, якою він керує, не має наміру засуджувати депортацію українців 1947 р., і що рішення про це було виправданим з огляду на діяльність Української повстанської армії. Сьогодні Я. Качинський (принаймні в декларативному плані) повертається до принципів, яких дотримувався в політиці його покійний брат – президент Лех Качинський. Саме він і тодішній президент України Віктор Ющенко у спільній заяві 2007 р. засудили Акцію «Вісла», вказуючи, зорема, що відповідальність за неї несе тоталітарний комуністичний режим. У свою чергу, українці в Польщі мають радше не найкращі спогади про час правління коаліції ПіС та популістської «Самооборони». Проблеми з українськими пам’ятними місцями, зазіхання на передачу «Теленовини», фінансові скорочення – це лише частка тодішніх реалій.
Сьогодні ПіС має багато можливостей довести щирість свого нового підходу. Одна з них – це сеймова комісія нацменшин, у складі якої є багато депутатів від опозиції. Відхід від курсу на загострення відносин та поворот у напрямку співробітництва і взаєморозуміння можна почати звідси, роблячи свій внесок у вирішення проблем української нацменшини в Польщі. Таку спрямованість, певна річ, відповідно оцінили б і над Дніпром.
