Валерій Майданюк ■ УКРАЇНА ■ №38, 2012-09-16
У розпал передвиборчої кампанії на український політичний горизонт сходить нова політична сила – екс-президент Віктор Ющенко оголосив про створення нового проекту: «української правиці» на основі ренесансу «Нашої України». До складу об’єднання, що піде на вибори окремою колоною від «Об’єднаної опозиції», увійдуть, крім «Нашої України», Українська народна партія і Конґрес українських націоналістів, а також низка громадських організацій: «Просвіта», «Меморіал», Українська всесвітня координаційна рада й інші.
Основне комюніке В. Ющенка полягає в тому, що ні політичний курс влади, ні політика «Об’єднаної опозиції» не відповідають українським національним інтересам. За словами екс-президента, і Партія реґіонів (ПР), і Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) ведуть зрадницьку політику на користь Російської Федерації, підписуючи то Московські, то Харківські угоди. Тому В. Ющенко і сьогодні дотримується риторики з 2010-го: Янукович і Тимошенко однакові, отже він іде на вибори для захисту справжніх українських справ. Проте електоральна підтримка «Нашої України» та самого В. Ющенка, згідно з дослідженнями соціологічної групи «Рейтинґ», не перевищує 0,5–0,7%.
В українському політикумі такий крок екс-президента розцінюють не інакше, як корисну для ПР гру, адже «Наша Україна», не маючи шансів на проходження в парламент, таким чином відбиратиме голоси націонал-демократичного електорату в «Батьківщини», «Удару» та «Свободи», у той час як реґіонали консолідують своїх виборців під прапорами єдиної партії. Водночас у «Нашій Україні» вважають, що саме вони є єдиною українською патріотичною силою, Ю. Тимошенко та Арсеній Яценюк не мають права монополізовувати «бренд» єдиної опозиції, а їхні спонсори самі тісно пов’язані з олігархами ПР. До того ж, Тимошенко вже показала свої досягнення угодовською політикою перед Росією в період загального зубожіння та банкрутства вітчизняного бізнесу в 2008–2010 рр., відібравши в Ющенка реальні важелі управління державою, а тепер прагне примітивного реваншу.
То яку ж насправді роль виконуватиме партія В. Ющенка на парламентських виборах 2012 р.?
Реґіонівський колаборант
В. Ющенко, як тверезо мислячий політик, мав би чудово розуміти, що з рейтинґом 0,5% нічого йти на вибори, витрачати мільйони на політичну кампанію та декларувати парламентські цілі – все одно перемоги не буде. Отже, метою участі «Нашої України» у виборчому процесі є не перемога, а лише відбирання голосів у справжньої опозиції. Подібну роль зіграв Ющенко і 2010 р., коли, проводячи тотальну критику власного прем’єр-міністра й уникаючи критики Віктора Януковича, закликав українців не йти на вибори. Тоді Ющенко набрав 5% підтримки націонал-демократичного електорату в Західній Україні, у той час як Ю. Тимошенко для перемоги не вистачило 3% голосів. Цим він фактично привів до влади Януковича, зрадивши і Помаранчеву революцію, і колишню вірну свою соратницю та й усю українську націю. Нині «Наша Україна» діє за тим самим сценарієм: і це в момент, коли шанси опозиції на перемогу придушені адмінресурсом та грошовими потоками ПР. А Ющенко фактично відіграє в національній історії колаборантську роль. Розчарування народу досягло пікового рівня – сьогодні Ющенко очолює рейтинґ народної недовіри. Українська громадська думка, особливо молодіжний сеґмент, не називає його інакше, як зрадником.
Водночас партія «Наша Україна» тепер фактично дефраґментована і втратила основну масу членів. За неоплату обслуговування був відключений навіть головний партійний сайт, а партія як юридична особа накопичила чимало фінансових та комунальних боргів. Однак екс-президент обіцяє вирішити подібні проблеми. І, враховуючи той факт, що великих олігархів проукраїнської орієнтації, які б оплатили борги та рекламну кампанію партії – в «Нашій Україні» немає, очевидно, В. Ющенко надіється знайти спонсорів іншого ідеологічного спектру. Тож олігархи ПР повинні вбачати зиск у фінансуванні ще однієї партії, яка своєю основною ціллю матиме інформаційну війну та дискредитацію Ю. Тимошенко.
Єдиний український патріот
Український виборець сьогодні поставлений перед непростою дилемою: вибирати між поганим і ще гіршим. Більшість виборців «Батьківщини» чудово усвідомлюють нечистість фінансових оборудок Ю. Тимошенко, тож виступають не так за неї та її партійний список, у якому можуть приховуватися нові мажори, криміналісти й олігархи, як проти Януковича, команда якого видається ще страшнішою, не в останню чергу завдяки «правильному» висвітленню бютівських та «опозиційних» ЗМІ. Останні голосування за надання російській мові статусу другої державної, при мовчазній байдужості й театральних протестах «головних опозиціонерів» А. Яценюка та Олександра Турчинова, коли вони фактично «здали» українську мову, демонструють «вагомість» для цих політиків українських національних цінностей.
Тому В. Ющенко на фоні цих дискредитованих політично-олігархічних об’єднань може стати єдиним демократичним політиком, який захищатиме саме національні символи, мову, історію та культуру, їх бо сьогодні, очевидно, захищати нікому, крім соціал-націоналістичних Олега Тягнибока та Ірини Фаріон, що своїм «печерним» націоналізмом викликають у більшості співвітчизників скоріше відразу до всього українського, аніж захищають його. «Наша Україна» може стати тією силою, яка відстоюватиме саме проукраїнські інтереси, об’єднавши під своєю егідою як старих ідеалістів-рухівців, так і молодих патріотів, не маючи у своєму списку жодного олігарха неукраїнського походження.
Прагматичний аспект
Безумовно, вихід В. Ющенка з політичного підпілля та створення націонал-демократичної «правиці» став неприємним фактом для «Батьківщини» і «Свободи»: адже нова партія може зайняти електоральну нішу між ними, тобто відібрати голоси націонал-демократів, які неприхильні Тимошенко і яким не до вподоби радикальна риторика Всеукраїнського об’єднання (ВО) «Свобода». Логічно, що за умов жорсткої конкурентної боротьби на одному електоральному полі партія Ющенка називатиметься «проектом Януковича, Ахметова і самого Кремля». Хоч подібні ярлики систематично взаємно навішують українські опозиціонери, як це вже було з партією «Удар», ВО «Свобода» та «Фронтом змін». Не слід забувати, що ще нещодавно бютівські ЗМІ називали «проектом Банкової» теперішнього лідера своєї партії Яценюка, з наведенням конкретних сум на його адресу то від Віктора Пінчука, то від Рината Ахметова та інших провладних олігархів. ■
