Данило Маличівський ■ ПУБЛІЦИСТИКА ■ 2011-01-19
Протягом останнього року в Польському радіо для закордону (ПРЗ, поль. PRdZ) відбуваються незрозумілі дії. Минулої весни жертвою змін став колишній директор програми Андрій Рибалт. Українська служба ПРЗ досі відчуває нездорову атмосферу й дивні методи праці нової дирекції. Нижче публікуємо статтю, яка представляє ситуацію в ширшій перспективі.
Думка автора може не збігатися з міркуваннями членів редакції Української служби, проте “оголює” приховане дно справи. Публікуємо також лист-протест членів редакції стосовно ситуації, яка виникла в них. Варто нагадати, що ПРЗ популяризує Польщу, її культуру від 1936 р. різними мовами. Шкода було б, щоб така заслужена структура cтала жертвою політики. (яп)
Почалося досить невинно. Заступник голови Польського радіо Владислав Боґдановський на одному з перших засідань управління громадського мовника в лютому 2010 р., у якому він мав честь брати участь, вирішив похизуватися своєю хоробрістю і, не знати чому, адже тема засідання стосувалася зовсім інших проблем, заявив: “у нас в Ольштині я подавав на журналістів Української служби Польського радіо Ольштин до прокуратури за український націоналізм”. Присутні вирішили не реаґувати на цю глибоку інтелектуальну думку, оскільки не зрозуміли вершини кмітливості визначного журналіста. В. Боґдановський – член асоціації “Ordynacka”, організації, створеної здебільшого нащадками працівників або таємними співробітниками служб безпеки Польської Народної Республіки. Він був призначений на роботу в Польському радіо Ольштин унаслідок “прозорого конкурсу” як молодий та здібний 1981 р., за кілька місяців до введення Войцехом Ярузельським воєнного стану. Відомо, що вже у 80 -х рр. цікавився українською громадою на Вармії та Мазурах. Звинувачення заслужених – і для української громади, і для польсько -українського співробітництва – журналістів Української служби Польського радіо Ольштин в українському націоналізмі можна лише прокоментувати сміхом. Мешканці Вармії та Мазурів, поляки й українці знають, як багато ці люди зуміли здійснити ініціатив задля поширення польсько -українського співробітництва згідно з європейськими стандартами в дусі ідеї Роберта Шумана.
Загальновідомо, що реальну владу нині в польських громадських ЗМІ має Влодзимеж Чажастий, один з героїв т.зв. “скандалу Ривіна”, патріарх Боґдановського, який кинув вірного друга на фронт боротьби з українським націоналізмом – зокрема з метою, щоб, можна сказати, порвати зв’язки журналістів Польського радіо для закордону, поляків та українців, з понад двадцятьма радіостанціями на території України, які від 2004 р., а отже зразу після Помаранчевої революції, почали наповнювати реальним змістом одне зі спільних польсько- українських гасел. Гасло стосувалося присутності польських мас медіа на українському ринку. Йшлося про співробітництво між польськими мас- медіа та справді незалежними українськими проектами, які не підлягають російським впливам, і власниками, які не є членами кланів, сформованих інструментами КДБ на території України.
У сучасному світі ґлобальні ігри ведуться здебільшого саме через мас- медіа. Москва дуже добре розуміє цю банальну правду, тому намагається підпорядкувати український медіа простір своїм інтересам. Саме тому Кремль підтримує офіційними і неофіційними фінансами медіа -проекти в Україні, зокрема, інформаційного характеру. Найчастіше компанію реєструють в офшорних зонах, заходять на український ринок і проводять свою “роботу з мізками” мешканців України.
Більш хитрі плани стосуються фірм, зареєстрованих над Дніпром, – мовляв, вони українські, а що зміст передач спрямований на захист російських інтересів, то це вже справа самої редакції, адже маємо свободу слова і Москва сюди не втручається. Найбільш відомі проекти з “незалежним корінням” – це компанії “ІНТЕР” та “ЕРА” (слід зазначити, що власниками радіо ЕРА є люди з клану Деркачів, які є членами промосковської фракції в українських спецслужбах, що була активна ще за часів кучмізму, а тепер, після приходу до влади нинішнього президента Януковича відбудовує свої впливи). Стратегія “ЕРИ” більш вишукана: вона створила радіомережу як “незалежне інформаційне радіо” – звичайно, знищивши перед цим місцеві радіостанції і відрізавши їхні зв’язки з закордонними (ВВС, Польським радіо, Радіо “Свобода”). Наприклад, Радіо “Континент”, яке транслювало українські радіопередачі західних мовників, не випадково замовкло за кілька місяців перед Помаранчевою революцією, а його власник Сергій Шолох був змушений просити політичного притулку в США. Деркачі та їхні московські соратники вирішили перейняти трансляцію насамперед ВВС, а тепер уже, за допомогою людей з асоціації “Ordynacka” – передачі Польського радіо: щоб і копійку заробити, і монополізувати доступ до українського ринку українськомовних передач з- за кордону. Крім цього, українським споживачам інформації, які не усвідомлюють, що в ефірі так насправді ведуться ґлобальні ігри, “ЕРА” представляє себе як радіо для добірного слухача. Як сказав мені журналіст з Івано Франківська, “тепер Деркач тримає кнопку Польського радіо, і ВВС – а раніше, коли у вас була низка місцевих мовників, це було неможливе”.
Проект нищення спадкоємцями КДБ мережі трансляції Української служби Польського радіо в Україні тривав, по суті, від початку її створення. Зберегти трансляцію було дуже важко – зокрема, у Криму та у східних областях. Лише у Харкові доводилося тричі міняти радіостанцію партнера – щоб врешті повністю зникнути й перенести її до Дніпропетровська. Хлопці від Деркачів та інших кланів (навіть невідомих) приходили часто не лише до радіостанції партнерів, але також до людей, які захищали трансляційну мережу, а останнім часом навіть до сімей журналістів, які працювали для Української служби Польського радіо. Зусилля знищити українське слово, мовлене з Варшави, посилилися, зокрема, від серпня 2008 р. Тоді, після військового вторгнення російської армії до Грузії, трансльоване Польським радіо гасло “Польське радіо з Грузією!”, до якого з пошаною ставилося чимало слухачів, настільки не сподобалося структурам, які тримають реальну владу в Україні, що вони вирішили прислати свою людину з Лондона. Під гаслом поширення співробітництва з українськими партнерами, за чималі гонорари, ця людина намагалася знищити вагомі політичні теми програми Української служби Польського радіо. Змагання представників силових структур з працівниками та співробітниками цієї служби тривали в різних формах аж до 1 січня 2011 р., коли радіо “ЕРА” в суті речі повністю мо нополізувало трансляцію в Україні.
Люди з асоціації “Ordynacka” після приходу до влади в Польському радіо знали, що за кожним проектом стоять конкретні люди. Боґдановський не випадково призначив директором людину з Лондона, – Марека Цайзнера – особу, яка закрила Польську службу ВВС, а вже в Польському радіо як директор наголошувала на необхідності широко висвітлювати тему “різні українськими націоналістами поляків на Волині”. Директор М. Цайзнер знає, що такі передачі знищать престиж в Україні Української служби Польського радіо, на який вона працювала кільканадцять років. Саме він обмежив виробництво передач з години до 30 хвилин і цинічно каже, що це “більше, а не менше”. Редактор Цайзнер, хоч не знає української мови, в офіційних документах однозначно твердить, що вона архаїчна. Цайзнер та Боґдановський, попри спротив усіх журналістів Української служби, послідовно прямували до того, щоб віддати Деркачам “кнопку управління”. Сплановані дії директор Цайзнер називає дивними підозрами параноїків, а людей Деркачів – хлопцями, які продають салат. Один із цих “хлопців від овочів” – президент радіо “ЕРА” Ігор Лоташевський, уже прибув з темниками на зустріч у Польському радіо. Зокрема, назвав необхідність висилати передачі за годину перед ефіром до зв’язкового офіцера “ЕРИ”. Дав теж зрозуміти, що не треба чіпати тем російсько- українських відносин, не проявляти ксенофобії, читай: “з українським націоналізмом будемо боротися”. Ну і, звичайно, Православна церква в Україні Московського патріархату – тема свята. Таким чином, люди Чажастого та Деркачів досягли успіху в боротьбі з “українським на ціоналізмом”.
У школах КДБ, які закінчували Деркачі та їм подібні, завжди вчили: “дайте мені людину, а відповідна стаття закону знайдеться”. Тому люди асоціації “Ordynacka”, усвідомлюючи брехливість своїх звинувачень, твердять, що українські партнери так насправді не транслювали передач, за які вони брали гроші, хоча результати перевірок, що проводилися протягом близько року, показували, що трансляції таки були. З Польського радіо звільняли й надалі звільняють “інакодумців” – бо знають, що вони не будуть працювати згідно з директивами у “темниках”. Люди асоціації “Ordynacka” знають теж, що не зуміють цим журналістам зробити “з мозку воду”, подаючи їм “арґументи”, що “ЕРА” – це вишукана радіостанція з найбільшою кількістю передавачів. Тому президент Боґдановський ще у квітні 2010 р. радив директорові Цайзнеру: “Мусиш їх усіх викинути”. Частково Цайзнер виконав завдання. Час покаже, чи буде він повністю ефективним комісаром.
За даними, отриманими від партнерських радіостанцій, Українську службу Польського радіо слухало в Україні 9 мільйонів слухачів на тиждень, тобто понад мільйон на добу. Люди асоціації “Ordynacka” зуміли її знищити. Шкода, що допомагають їм у цьому деякі члени української громади в Польщі, які визнають себе безінтересовними носіями української ідеї та польсько- українського співробітництва. Президент Боґдановський знає, як інструментально використовувати людську наївність.
Проте хтозна, як далі обертатиметься колесо історії і чи розумні люди, як міністр закордонних справ Радослав Сікорський, президент Нацради з питань радіо та телебачення Ян Дворак, маршалок Сенату РП Боґдан Борусевич довго ще дозволятимуть людям асоціації “Ordynacka” та її лідерові В. Чажастому тримати владу на польському ринку мас -медіа й віддавати трансляцію передач, фінансованих польським Міністерством закордонних справ, у руки клану спецслужб, який не представляє в Україні ані українські, ані польські інтереси. Розумні були повідомлені про всі згадані тут проблеми офіційними листами від журналістів Української служби Польського радіо. Результатів і досі немає.
“Наше слово” №4, 23 cічня 2011 року {moscomment}
