(бг) ■ ПОДІЇ ■ 2008-12-26
За не цілком докладними даними, влітку 2007 р. невідомі особи встановили бетонний хрест та кілька залізних на горі Хрищатій (Сяніцький повіт) у місці, де, як пише преса, мав знаходитися підземний госпіталь УПА, знищений Польським військом 23 січня 1947 р. разом з понад двома десятками хворих та медичним персоналом. Інформація про це появилася в пресі в жовтні 2008 р. і стала частиною наступної “війни за пам’ятники”. {mosimage}
Голова ОУП П. Тима, відповідаючи на моє питання, сказав, що нічого про встановлення хреста не знав до моменту, коли довідався про це з преси. Цим питанням, як і цілою справою, як на мене, узагалі не задоволений. Проте сьогодні вже відомо, що всупереч “інформаціям” осіб, зацікавлених у критиці українських визвольних змагань, Об’єднання українців у Польщі не мало нічого спільного з минулорічним будівництвом на Хрищатій.
Для ОУП цей факт має немалу вагу, адже виявлення хреста на Хрищатій збіглося в часі з ліквідацією “віночка” – частини пам’ятника польським жертвам на т. зв. кресах у Перемишлі. І так само збіглося з потребою генсекретаря Ради охорони пам’яті боротьби і мучеництва А. Пшевозника та євродепутата А. Запаловського знайти арґументи, які б зрівноважили перемиський демонтаж. Так виникла ініціатива погроза: взяти на облік усі українські місця пам’яті, хоч поки що з неясним призначенням облікованих об’єктів. Здійснює її держадміністрація Підкарпатського воєвідства.
Генсекретар РОПБіМ, спираючись на інформації з інтернету (!) про події на Хрищатій, прореагував відразу. “Звертаюся до Вас із проханням перевірити, чи дане місце пам’яті виникло згідно із законодавством, а якби було поіншому, прошу почати адміністративним шляхом процедуру, спрямовану на зняття названого об’єкта”, – зокрема таке написав 21 жовтня А. Пшевозник у листі до підкарпатського воєводи Мирослава Карапити.
З’ясувавши (нелеґальні, як виявилося) обставини встановлення пам’ятника, заступник підкарпатського воєводи М. Хомич як голова Воєвідського комітету увічнення пам’яті боротьби і мучеництва звернулася до підкарпатського воєвідського інспектора будівельного нагляду з ідентичним проханням – продовжити адміністративну процедуру. Дуже подібного листа написала вона в листопаді до голови Ради ґміни Команча, вказуючи, що на Хрищатій повинен бути відновлений стан з перед встановлення хреста, який є станом згідним з чинним законодавством. Таким способом пам’ятник мав би бути приречений на ліквідацію.
Тим часом почалися політичні заходи у зворотному напрямку. І так, як поінформував портал zaxid.net, 25 листопада депутат Львівської обласної ради від БЮТ О. Козак оприлюднив на сесії звернення до голови цієї облради М. Сеника та голови ЛОДА М. Кмітя, де зазначено зокрема таке: “Українську громадськість у цілому світі стурбувало розпорядження віцевоєводи Підкарпатського воєвідства РП Малґожати Хомич на запит сумно відомого секретаря Ради охорони пам’яті, боротьби і мучеництва Анджея Пшевозника щодо демонтажу пам’ятника загиблим воякам УПА у лісовому масиві біля гори Хрищата. (…) Згідно з цим розпорядженням, воєвідській владі також доручається провести облік усіх пам’ятників українським повстанцям для подальшого їх демонтажу. Подібні рішення представників польської центральної та місцевої влади не можуть сприяти нормальним добросусідським стосункам між Україною та Польщею”. Крім цього, Козак попросив керівництво ЛОДА поінформувати в офіційному порядку керівництво РОПіМ та керівництво Підкарпатського воєвідства про неприпустимість таких дій.
Відтак уже 26 листопада, услід за РІА “Новості”, Інформаційне аґентство УНІАН повідомило, що М. Хомич заявила щось зовсім інше, ніж сподівався О. Козак, а саме: “Твердження про під готовлений демонтаж усіх пам’ятників УПА також не відповідають дійсності. Наразі ми проводимо виключно ретельну інвентаризацію всіх пам’ятників і пам’ятних таблиць”. Чи справді так буде, невдовзі довідаємося від самої віцевоєводи.
Остання політична новина така, що 10 грудня інформаційний портал Ukr.zaxid.net оприлюднив під заголовком “Депортовані українці просять польську владу не руйнувати пам’ятни ки воїнам УПА” заяву Об’єднання товариств депортованих українців “Закерзоння” з України, у якій, зокрема, написано таке: “На наше глибоке переконання, викарбувані на цьому хресті слова не ображають нічиїх ні національних, ні релігійних почуттів. (…) Ми заявляємо, що наміри руйнування увічнень місць поховань, місць пам’яті українських патріотів на теренах сучасної південносхідної Польщі – дуже небезпечна затія. (…) Нам не відомий жоден польський державний акт, який би забороняв на території сучасної Польщі увічнювати місця поховань вояків УПА. Нам не відомий також жоден міжнародний акт, на підставі якого Українська повстанська армія визнавалась би злочинною структурою. Ми звертаємося з переконливим проханням до всіх, від кого в Польщі залежать необхідні дозволи, погодження, опінії при спорудженні українських увічнень, не чинити роками відвертий чи прихований опір, а навпаки, у межах чинного законодавства сприяти ініціаторам цих благородних намірів”.
Натомість адміністративний хід справи станом на середину грудня такий: голова Ради ґміни Команча Вітольд Явор, оскільки Рада не є виконавчим органом, передав листа віцевоєводи Хомич до відома війтові Станіславові Бєлявці, який, відповідаючи на мої питання, сказав, що ґмінна управа не може виконувати ніяких рішень у справі місця увічнення на Хрищатій – оскільки це питання пов’язане з будівельним законом, тому воно вирішується в Сяніцькому старостві. Інспектор Павел Патроник з Повітової інспекції будівельного нагляду повідомив, що 28 листопада на Хрищатій був здійснений контроль. Відтак голова будінспекції Станіслав Табіш 3 грудня почав адміністративну проце дуру, першим етапом якої є повідомлення сторін про неї. Єдиною стороною, затим що інвестор не відомий, є на сьогодні Надлісництво Команча і якщо воно не внесе ніяких застережень, то приблизно через два тижні після повідомлення отримає наступного листа, яким буде рішення будінспекції про демонтування хреста, оскільки він поставлений без відповідних погоджень, передбачених будівельним законом.
“Наше слово” №52, 28 грудня 2008 року {moscomment}
