Анастасія Канарська ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №4, 2014-01-26
Йдучи на зустріч з Іваном Красовським, анонсовану Всеукраїнським товариством «Лемківщина», я й гадки не мала, що вона буде тривати так довго, й розмова, врешті, відійде дуже далеко від предмета дискусії та торкнеться аж прикладної фізики. А темою цієї зустрічі мала стати історія «Просвіти» на Лемківщині (з нагоди 120-ліття її заснування).
Виявилося, що ця подія стала продовженням започаткованої ще минулого року серії зустрічей, організованих Всеукраїнським товариством «Лемківщина» спільно з громадською організацією «Центр розвитку української культури та самоорганізації» і Центральною міською бібліотекою імені Лесі Українки у Львові. Ця зустріч відбулася, вже є афіші наступних – презентації книжки про село Малковичі Олени Падовської та зустрічі з провідним науковим редактором Інституту народознавства НАН України Марією Горбаль «Різдвяна обрядовість Лемківщини». Як розповіла член колеґії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» та куратор «Молодої Лемківщини» Лілія Плахтій, яка модерувала зустріч, ці заходи покликані гуртувати старше покоління лемківської громади, адже їм особливо не вистачає спілкування, тоді як молодь є більш мобільною, частіше подорожує.
Тож схоже, що ці зустрічі мають бути не просто такими собі лекціями чи доповідями, а дружнім спілкуванням на задану тему й довкола неї. Очевидно, що з часом їх формат удосконалиться, і є надія, що вони стануть реґулярними й традиційними, адже є бажання в організаторів і потреба у громади. Зустріч з І. Красовським переросла у тривале святкове спілкування, де був і вертеп, і гумореска, і поезія, а на завершення – чаювання. Перед гостями знову виступили діти з села Годовиці, які ставили вертеп на лемківському Святвечорі. Представник народного ансамблю «Родина» сім’ї Чорних, Тарас Чорний розповів про те, як треба брати ініціативу у свої руки й не чекати на чиюсь допомогу, коли хочеш щось створити, й прочитав гумористичне оповідання. Поетичну ноту вніс у цей вечір учасник народного ансамблю пісні і танцю «Лемковина» Богдан Пастух. Присутні ділилися своїми спогадами, думками стосовно запропонованої теми й навіть розповідали про наукові відкриття в області фізики. У ході цього емоційного продовження заходу десь наче загубилася головна постать – головний персонаж зустрічі історик-етнограф, публіцист, громадський діяч І. Красовський, який так тепло розповідав про значення товариства «Просвіта» в культурному та суспільному житті Лемківщини, його освітню роль, зокрема, про діяльність читалень, про співіснування з читальнями «Товариства Качковського», про те, коли з’явилася перша читальня, про зв’язки з «Просвітою» в Україні. Хотілося ще більше послухати шанованого пана Івана, бо від самої його присутності віяло мудрістю і спокоєм. Він ділився своїми знаннями так щиро, що навіть людям, далеким від даної проблематики, ставало цікаво. А розповісти йому було що, адже він, виходець з Лемківщини, усе життя досліджує історію та культуру лемків. Працюючи науковцем у Львівському історичному музеї, згодом завідувачем наукового відділу музею, І. Красовський повністю присвятив себе вивченню і популяризації історії та культурних надбань свого народу.
У доповіді він торкнувся й теми москвофілів та русофілів у середовищі лемків. Розповів про засновників філії «Просвіти» в Новому Санчі Василя Яворського та Петра Лінинського, яким Лемківщина завдячує цим та багатьма іншими досягненнями, про постаті Філарета Колесси, Олени Кульчицької, про Криницьку вчительську семінарію, у якій сам навчався, про Команецьку республіку… Загалом І. Красовський зачепив широке коло питань з тематики історії «Просвіти» на Лемківщині, і попри це, говорив не більше за інших, адже пан Іван належить до тих людей, які вміють промовисто й мудро мовчати. Тому час, проведений з ним, є таким цінним. ■
