До Битівського повіту внаслідок Акції “Вісла”переселено українців з ліської, перемиської, сяніцької та сокальської земель. Разом з переселенцями з Сянока приїхало також двоє греко-католицьких священиків – о. Павло Гаренза та о. Теодор Серединський, який відразу почав відправляти богослужіння – спершу в місцевому римо-католицькому костелі, а згодом – у каплиці в дитячому будинку, де могло поміститися всього 10 чоловік.

– Таким чином українці, яких переселено в Битівський повіт, не мали перерви в душпастирській послузі, – каже нинішній парох о. Роман Малиновський. Після смерті о. Т. Серединського в Битові почав відправляти о. Василь Гриник.
– Це були тяжкі часи: за о. В. Гриником СБ вела нагляд, йому заборонили навіть приїжджати до колишнього Кошалінського воєвідства, а 1954 р. його арештовано та він був ув’язнений до 1956 р., – продовжує о. Р. Малиновський.
На основі матеріалів з “Додатку до звіту. Історія гр.-кат. парафії св. Юрія у Битові від початків” (ред. Іван Лоза, о. Роман Малиновський), відомо, що 1954 р. влада дозволила правити літургію східного обряду православному отцю Яворському, хоча той запевняв парафіян, що він – греко-католицький пастир. До того, він підтримував тісні відносини з комуністичною владою та СБ. Коли українці про це довідалися, він покинув Битів.
Нинішня греко-католицька парафія має осідок у колишньому євангелистському костелі. Перші богослужіння у ще не до кінця відремонтованій церкві почали відправлятися в другій половині 1989 р., а освячення храму відбулося 28 жовтня 1989 р.
– Завдяки постійній присутності Церкви стан нашої громади непоганий. Зрозуміло, місцевих українців не обминули такі явища, як хоча б асиміляція. Крім того, дехто виїхав на Захід: однак тих українців, які тут живуть, видно. Кожного року з колядою відвідую 200 родин, отже наша парафія нараховує близько 600 осіб, – каже о. Р. Малиновський.
– Нам, українцям, Бог дав важливу та потрібну рису- виживання. Ми виживали разом з Церквою, тому тішуся, що сьогодні в Польщі є надзвичайно монолітна й потужна українська громада, яка дуже багато робить як для самоідентифікації, так і для дальшого розвитку Польщі. Українці Польщі показали, що навіть у важких умовах можна досягти багато чого, оскільки сьогодні чимало з них є представниками польської еліти: є письменники, композитори, літератори, професори, лікарі, відомі люди. Україна гордиться вами, – відзначив присутній на святкуваннях генеральний консул України в Ґданську Мирон Янків.
– Ми мусимо пам’ятати тих людей, які, попри покарання, будь-якою ціною старалися зберігати свою ідентичність. Це були священики, які з перших років від виселення служили народові, суспільні діячі, які включилися в громадську роботу, а також наші діди та батьки, які у своїх хатах робили все для того, щоб зберегти власну самосвідомість, мову та церковну приналежність. Також для них потрібно ставити пам’ятники і таблиці, оскільки завдяки їм ми є, – наголосив вроцлавсько-ґданський владика Володимир Ющак, який очолив битівські торжества. Тому цим людям належить пам’ять та пошана. Ми не можемо про них забувати, бо ж вони відходять на наших очах, а є живими свідками історії.
– Це звичайні люди, які живуть у наших хатах, а завдяки їм сьогодні можемо відзначати не лише 65-ті роковини Акції “Вісла”, але також 65-річчя парафіяльної спільноти. Тому, якщо хочемо дивитися з оптимізмом у майбутнє, то мусимо прийняти подібну до наших дідів та батьків позицію: щойно тоді матимемо надію, що за чергові 65 років надалі тут будемо, – підкреслив владика. В іншому випадку розпливемося в морі більшості: і ні на кого не можна буде скинути відповідальності – це буде наш вибір.
Звертаючись до представників місцевої влади, владика подякував за те, що українці переважно зустрічаються зі зрозумінням як місцевої громади, так і влади на місцях, яка бачить потреби українців.
– Українці роблять свій внесок у розвиток реґіону, бо ж вони не хочуть ізолюватися і таким чином творити ґето. Українці хочуть збагачувати місцеву громаду через свою культуру, релігію, мову – це же багатство не лише самих українців, але також цієї землі, куди насильно їх переселено, – наголосив владика. І саме відкриття нової вулиці Кардинала Йосипа Сліпого, на якій стоїть церква, – це прояв нормальності: тим більш, що рішення про перейменування вулиці міська рада прийняла одноголосно.
– Ми не мусили нікого переконувати і зайвий раз дискутувати, тому одноголосне прийняття рішення про перейменування вул. Паркової на вул. Кардинала Йосипа Сліпого розцінюємо як великий успіх, – каже голова битівського гуртка ОУП Мирослав Гарасим. Під час битівських відзначень відкрито теж пропам’ятну таблицю жертвам Акції “Вісла”, а всіх учасників свята після богослужіння в супроводі народної музики ансамблю “Українські візерунки” з Дрогобича почастували теплими та холодними стравами. Слід відзначити, що гостинне прийняття для всіх було безкоштовне, що приємно вразило учасників свята: оскільки по інших парафіях організатори, як правило, безкоштовно вгощають лише запрошених гостей. Варто подякувати місцевій греко-католицькій парафії та битівському гурткові ОУП за щедре прийняття.

“Наше слово” №20, 13 травня 2012 року {moscomment}