Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №20, 2015-05-17
На Помор’ї 68 річницю Акції «Вісла» українці відзначили презентацією найновішої книжки Євгена Місила «Акція „Вісла”. Документи та матеріали 1947». Зустріч з автором публікації відбулася у Щецинку, Білому Борі, Кошаліні та Колобжеґу. Хоча в зустрічах брали участь здебільшого українці, які пережили цей злочин, а також їхні нащадки, то і так видання Є. Місила відкриває для них маловідомі факти і документи, поміщені в цій книжці. У Кошаліні Є. Місило побував уперше, тому слухачам тим більше було цікаво зустрітися з істориком, який першим почав досліджувати трагедію виселення. Є. Місило скористався теж нагодою безпосередніх розмов з нащадками Акції «Вісла», у декого з них до сьогодні зберігаються ще переселенські карти й архівні фотографії.
У Кошаліні журналіста радіо «Кошалін» Дарія Павліковського, який вів презентацію, зацікавила обкладинка книжки, а точніше слово «Вісла», взяте в подвійні лапки, які нагадують есесівський знак (видання з 1993 р. не мало їх). На думку Д. Павліковського, такий знак – це більше, ніж публіцистика, натомість маємо справу з поважним історичним опрацюванням. Відповідаючи на цей закид, Є. Місило сказав, що він відповідає за зміст книжки, натомість автором обкладинки є графік, для якого книжка – це «продукт», який треба продати, а, крім того, обкладинка повинна притягувати читача.
– Виявляється, що ця обкладинка притятує увагу аж надто, проте задум графіка взявся з цитати на другій титульній сторінці. Це слова Яцека Куроня, який під час зустрічі з польськими скаутами, що перебували в таборі у Ветлині в Бескидах, тобто неподалік від того місця, де загинув ген. Кароль Сверчевський, ще 1962 р. сказав: «(…) Замість того, щоб підірвати українську бідоту разом з польською бідотою до боротьби з фашизмом, ми вели націоналістичну війну, стосуючи гітлерівські принципи збірної відповідальності, прикладом чого є збірне переселення українського населення». Документи автор книжки отримав від ІНП. Попри деякі сумніви, Є. Місило погодився саме на таку обкладинку, оскільки, як каже, коли йдеться про оцінку та ліквідацію наслідків Акції «Вісла», то книжка є криком відчаю українців, бо за 68 років після виселення, крім ухвали Сенату РП з серпня 1990 р., не зроблено нічого, щоб засудити злочинну акцію.
Ведучий зустрічі допитувався також, чи вживання супроти вирішення української проблеми в Польщі слова «остаточне», запозичене з гітлерівської термінології Голокосту, є виправданим. З таким питанням Є. Місило зіткнувся вже під час захисту своєї кандидатської дисертації, яка була присвячена Акції «Вісла», мовляв, не годиться вживати формулювання «остаточне вирішення української квестії в Польщі», тому що цей термін є зарезервований для остаточного вирішення єврейської проблеми.
– У цій книжці я нічого не видумую, а говорю мовою документів. Їх у книжці 500, а один з найважливіших, який мені вдалося віднайти ще в архіві Управління охорони держави, – це документ, що був первинною версією проекту операційної Акції «Схід», яку згодом перейменовано на «Вісла». Документ починався від значущих слів «вирішити остаточно українську проблему в Польщі», – сказав Є. Місило. І саме такий заголовок має одна зі статей відомого американського історика Тімоті Снайдера.
– Якщо тоді Т. Снайдер, який у своїй знаменитій книжці «Скривавлені землі: Європа між Гітлером і Сталіним» вживає цього висловлювання, то також і я маю право процитувати згаданий документ, – підкреслив Є. Місило. ■
