(пл) ■ ПОДІЇ ■ №38, 2013-09-22
Українська громада в Польщі 31 серпня віддала шану жертвам Центрального табору праці (ЦТП) в Явожні. Проте з кожним роком до пам’ятника жертвам та ув’язненим у ЦТП, який встановлено в лісі, на місці колишнього табору, приїжджає нас щораз менше.
Рік-у-рік на місці ЦТП у Явожні, в якому у 1947–1949 роках були ув’язнені близько 4 тис. українців, серед них – жінки, діти, греко-католицькі та православні священики, вшановуємо їх пам’ять. Цього разу організатори відзначень – гурток ОУП у Катовицях та Парафіяльна душпастирська рада УКГЦ у Катовицях – сподівалися, що приїде менше людей, ніж завжди, оскільки серпень був багатим на прощі в Україну, що головним чином в’язалося з освяченням патріаршого греко-католицького собору Воскресіння Христового в Києві.
В літургії та панахиді за в’язнів і 162 українців, померлих у ЦТП у Явожні, взяло участь близько ста осіб, більшість з яких приїхали з України.
«Здається, людей з України це місце притягає сильніше, ніж нас, українців з Польщі. А так не повинно бути. На жаль, я не бачила нікого з Головної управи ОУП чи журналістів з „Нашого слова”. Думаю, кожен з нас повинен знати, що треба приїхати на такі врочистості, як у Явожні, і вшанувати пам’ять. І тут мені згадується вислів: „щоб не сказали майбутні, що нас не було”. А до цього може дійти», – твердить Ірина Ковалик, голова гуртка ОУП у Катовицях, колишній в’язень ЦТП. Після спільної молитви дипломати Генерального консульства України в Кракові, представники Маршалківського управління та влади Явожна, гості з України, жителі міста Явожна і члени української громади поклали квіти й запалили лампадки біля пам’ятника. Цього разу в події не взяли участі делеґації учнів з українських шкіл, які приїжджають сюди щороку, з огляду на зміну терміну відзначень, оскільки подія відбулася ще перед початком шкільного року.
Ті, хто приїжджає сюди віддати шану в’язням і замордованим у ЦТП в Явожні, показують, що ті події ще пам’ятають. Сьогодні це переважно нащадки або близькі колишніх в’язнів. «А з України приїжджають просто вшанувати пам’ять близьких за національністю осіб», – говорить І. Ковалик.
Від моменту ліквідації табору 1949 р. минуло понад шістдесят років. Цього року до Явожна прибуло тільки двоє колишніх в’язнів табору – Марія Зрада і її дочка Ірина Ковалик, яка була тоді дитиною. В одній з місцевих шкіл в’язням ЦТП присвятили кімнату пам’яті, а в іншій – поставили виставу про оте місце. До відзначень серйозно підходить місто, його жителі добре знали і знають про табір, хоч до дев’яностих років про нього публічно не говорилося. У ЦТП в Явожні сиділи не лише українці, але й поляки, німці, а потім були там тюрми для молоді. Щороку в місті проводяться різні історичні конференції та виходять публікації на тему табору. І, як вважає І. Ковалик, ми як українці в Польщі теж повинні більше цікавитися цим місцем.
«Кожному повинно серце підказати, чи треба вшановувати людей, які там сиділи. Бо, може, дійсно завдяки цим людям ми сьогодні існуємо як значуща за кількістю національна меншина в Польщі. І смерть оцих людей має значення для майбутнього. Сьогодні вшановуємо пам’ять тих, хто спочиває в Пикуличах, Александрові-Куявському та декількох інших місцях, де є могили петлюрівців. Можливо, Явожно має інший формат, але особливо це місце торкається нас, адже тут померли люди, котрих теж вивозили з рідних сіл, які колись жили біля нас», – підсумовує І. Ковалик.
