Тетяна Зрада ■ ПОДІЇ ■ №40, 2015-10-04
Другої суботи вересня кожного року відзначаємо подію, котру можна описати одним словом – Явожно. Цього єдиного слова достатньо, щоб зрозуміти, що мова йде про місто, в якому колись утворено Центральний табір праці, куди засилали політичних противників комуністичного уряду Польської Народної Республіки, а серед в’язнів різних націй там були й українці. Сумом оповита ця сторінка історії, тому, збираючись щороку, ми молимося за всіх, кого зустріла трагічна доля бути в такому таборі, та за людей, котрі там загинули. А цього року ми помолилися ще й за тих, які тепер гинуть за Волю України.
Службу Божу відправляли краківсько-криницький декан УГКЦ о. протоієрей Петро Павлище, вроцлавський парох о. протоієрей Андрій Михалишин та парох Катовиць і Ґлівиць о. протоієрей Шимон Янковський. Все відбувалося, як зазвичай, серед лісу просто неба, до того ж гарної сонячної днини, що дозволило повністю поринути в молитву, не відволікаючи уваги ні на які інші речі.
Після літургії і панахиди присутні мали змогу послухати учнів Лігницького загальноосвітнього комплексу шкіл № 4 ім. Богдана-Ігоря Антонича, котрі приготували зворушливу програму, присвячену Явожну. У їхньому виконанні, а точніше хору «Полонина», яким дириґував Дмитро Кицько, пролунали пісні: «Чуєш, брате мій», «Ой там на горі» та «Боже Великий, Єдиний». Крім того, учні продекламували вірш Василя Шляхтича «Будьмо у Явожні», а ще приготували прозову частину, зачитавши спогади людей, котрі були в цьому таборі. Це були спогади Юлії Шишко, Ірини Біди, отця Степана Дзюбини і Пантелеймона Музики.
Вшанувати пам’ять загиблих цього року приїхало багато осіб. Поруч з основними організаторами щорічних зустрічей, гуртка ОУП і парафії в Катовицях, були колишні в’язні ЦТП та їх родичі, а також представники української громади з усієї Польщі. На молитву до Явожна приїхали представники українців із Сянока, на чолі з Адамом Юрчишином, з Кракова, на чолі з Ярославом Михаликом, Лодзі, Зеленої Гори, а також з Лігниці на чолі з директором українського навчального комплексу Анною Гаврильчак-Маланчак. Своєю присутністю врочистість ушанували генеральний консул України в Кракові Віталій Максименко, представник силезького воєводи Яна Янецька, член управи Силезького воєвідства Генрик Мерцик, віце-президенет міста Катовиць Маріуш Скіба, віце-президент міста Явожна Тадеуш Качмарек, секретар міста Явожна Ева Сіделко-Палечни. Були також представники інших нацменшин, організацій із Силезії та мешканці Явожна.
З кожним роком кількість людей, які прибувають на молитву в явожнянський ліс, невпинно зростає. Слід відзначити, що серед них більшу частину складає молодь, яка засвідчує тим свою небайдужість до нашої історії та повагу до пам’яті померлих. Не оминули цю подію і члени Національної скаутської організації України Пласт у Польщі, що мали честь стояти на варті біля пам’ятника під час церемонії складання квітів. Отож, закликаємо всіх, хто ще не бував у Явожні, приєднатися до зустрічі наступного року і разом з нами поринути в спільну молитву.
Те, що відбувалося майже 70 років тому, на превеликий жаль, залишило свій відбиток у свідомості людей, хоч сьогодні Явожно вже давно не є символом болю і страждань. Тепер це місто будує свої відносини з іншими націями, засновані на взаємній повазі і любові. І хоч минулого стерти вже не можна, та ми повинні змінити наше майбутнє, що приведе до братерства між двома сусідніми народами, яке так потрібне у сучасному світі. Як написав вищезгаданий В. Шляхтич:
(…) Молімось за провину брата
(Якби і він молився теж),
Але прокльонів нам не слати,
Хай гнів у серці знає меж (…)
