Ярослав Присташ ■ ПОГЛЯДИ ■ №11, 2014-03-16
Розмова з представником кримськотатарського народу Недімом Усеіновом, який тепер проживає в Польщі. Він навчався в Ґданському університеті, продовжує там вивчати політологію на аспірантурі. Працює в неурядовій організації, де займається проектами на підтримку розвитку громадянського суспільства у Східній Європі.
Як Ви сприймаєте останні події в Криму?
Коли Катерина ІІ насильно приєднала Крим, почався процес поступового викорінення національної ідентичності та демографічного знищення кримських татар. З XVIII до ХХ ст. вони проживали в складі Росії – спочатку Російської імперії, потім Радянського Союзу. Вже у ХVIII ст. почалися широкі переслідування, внаслідок чого вони стали масово тікати до Туреччини. Це також відбувалося у ХІХ ст. Під час І Світової війни багато нашої інтеліґенції репресовано, зокрема Номана Челебеджихана (1885–1918, поет, прозаїк, громадський і політичний діяч – ред.), першого голову уряду проголошеної 1917 р. Кримської Демократичної Республіки, якого більшовики вбили. Потім Сталін 1944 р. вже остаточно вирішив розправитися з кримськими татарами, всіх їх депортував з історичної батьківщини в Середню Азію. Кримські татари розгорнули на початку 60-х років ХХ ст. наймасовіший мирний дисидентський рух у СРСР за повернення до своєї історичної вітчизни. Лідер цього руху Мустафа Джемілєв провів більше як 15 років у радянських в’язницях і таборах. Ще у 80-ті роки нам не дозволяли повертатися. Влада сподівалася, що кримські татари залишаться в Середній Азії. Крим не хотіли віддавати, й це показало нам усім, що Сталін депортував наш народ не через те, що, за його словами, ми співпрацювали з фашистами, а тому, що Крим треба було звільнити від елементу, який ніколи не сприймав комуністичну владу як таку. У 1989–1992 рр. понад 200 тис. повернулося. Репатріація надалі триває. Майже 100 тис. кримських татар ще проживає в Узбекистані. Вони не можуть повернутися, бо не встигли, не мають грошей, місцева влада перешкоджає, нема державних програм. Не було і нема системних програм для облаштування, тому що нема закону про статус кримськотатарського народу як корінного народу Криму, що сприяв би репатріації. Повернення ніколи легким не буває. Було дуже важко. Та наші діди, які пам’ятали депортацію, зі сльозами на очах повернулися до своєї батьківщини. Дехто сподівався, що вже найгірше в історії кримськотатарського народу ми пережили. Але, на жаль, сьогодні знову через росіян кримські татари змушені думати про війну. Якби двомільйонна кримськотатарська діаспора повернулася в Крим з Туреччини, то зараз Крим був би кримськотатарським у складі України і не було б жодного питання про відокремлення.
Які можливості захисту мають нині кримські татари в Криму?
Батьківщина кримських татар сьогодні – це Україна. Наша держава має своє військо, свою зброю. Так, це військо слабке, бідне, але воно наше. Кримські татари не мають сьогодні ніякого захисту, крім України, в першу чергу, а також міжнародної спільноти цивілізованого світу. Європейський Союз має багато економічних інструментів, щоб затримати Путіна. І на це кримські татари розраховують. Україна не може дозволити, щоб Росія спровокувала нас на конфлікт. Путін тільки на це чекає, як це й було в Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії. Спровокувати війну і прийти з військами визволяти своїх співгромадян.
Велика частина європейців узагалі не розуміє, що таке Крим і що за конфлікт там розгортається, або мають викривлене уявлення. Російська пропаґанда в Європі краще діє, ніж інформування проєвропейських ЗМІ. Це інформаційна війна, яку ми програємо. Люди не до кінця розуміють, наскільки це серйозний конфлікт, і не можуть адекватно реаґувати. Нині у Польщі деякі ЗМІ повторюють, за російською дезінформацією, що в Криму абсолютна більшість – це росіяни, що Крим завжди був російським і має бути російським, тож можна його віддати. Журналісти повторюють це за сценарієм Кремля. А це неправда. Крим не був завжди російським, Крим не є абсолютно російськомовним і проросійським. Із 60% росіян, які там живуть, не всі будуть голосувати за приєднання до Росії.
Путін сьогодні невідворотно змінив систему міжнародних відносин, принцип, що сформувався після ІІ Світової війни, після Холодної війни, принцип стримування конфліктів, а також європейську стратегію безпеки 2003 р., прийняту Радою Європи. Якщо почнеться війна, то Путін на Криму не зупиниться. Якщо він приєднає Крим і схід, то розгорнеться колонізація Росією цих територій.
Якби за демократичних умов у Криму відбувся такий референдум за приєднання до Росії, то який був би результат?
Більшість людей проголосувала б проти. Люди розуміють, що Україна рухається на Захід. Якщо все буде добре, то за 5–10 років Україна, підписавши асоціацію, матиме безвізовий режим з Європою. З економічного погляду – це набагато краще, ніж бути частиною Росії. Це корумпована бандитська еліта Криму хоче приєднатися до Росії, бо їм Росія дасть гроші.
Інше питання на референдумі про ширшу автономію від України. Питання про «державну самостійність Криму в складі України» дуже важко зрозуміти. Нема політологічної категорії, щоб це зрозуміти. Це маніпуляція. До того ж на референдумі, який проголосили нелеґально (не було кворуму) і під дулом автоматів, не приймається такого рішення. Крім цього, в українському законодавстві немає механізму місцевих референдумів.
На мою думку, після нелеґального референдуму 16 березня все з’ясується. Або сепаратисти дійсно будуть втікати з Криму, – і Крим залишиться частиною України, тому що Захід нам допоможе, в чому я дуже сумніваюся, проте надія помирає останньою, – або Крим відокремиться і приєднається до Росії. Тоді фактично почнеться геноцид кримськотатарського народу. Вже позначають доми, у яких проживають кримські татари. Ми вже таке мали у своїй історії. Почнеться помста, бо кримські татари сьогодні найголосніше проявляють свій спротив проти від’єднання Криму від України.
Путін діє дуже раціонально. Він знає, що робити. В інформаційному просторі він дуже ефективно діє. Він хоче приєднати Крим до Росії, бо має раціональні причини. Але його мотиви нераціональні. Він люто ненавидить Захід, для нього – це справжній ворог. Це вже нераціонально. На нераціональних мотивах він пробує будувати раціональну стратегію дій. Тому він приречений. ■
