Михайло Пульковський ■ ПОДІЇ ■ 2011-01-13
{mosimage}
У Перемишлі 18 грудня 2010 р. відбувся концерт, присвячений 140-й річниці від дня смерті о. Михайла Вербицького. Влаштував його Перемиський центр культурних ініціатив “Митуса” при сприянні архікатедральної греко-католицької парафії. Концерт був свого роду продовженням релігійно-патріотичних врочистостей, які мали місце на могилі-меморіалі композитора в Млинах коло Радимна на Ярославщині 7 грудня 2010 р., у день його річниці смерті.
Захід відбувся в прицерковній залі архікатедрального собору Івана Хрестителя в Перемишлі. Ведучий – Богдан Попович – привітав усіх гостей і коротко представив біографію автора мелодії Державного гімну України, який усе своє життя був пов’язаний з Перемишлем і Перемищиною. Ті, хто прийшов на виступ, мали нагоду ознайомитися не лише зі сухими даними, але також почули багато цікавинок. М. Вербицький, як свідчила доповідь Б. Поповича, написав багато творів для гітари. За його молодості цей інструмент щойно ставав популярним у Галичині. Сам композитор чудово ним володів. Цікаве й те, що в першій версії пісня “Ще не вмерла Україна” була написана саме як солоспів у супроводі гітари. За міркуваннями дослідників, збірок творів на гітару було як мінімум 16. На жаль, збереглася лише одна – остання.
Доповідь була проілюстрована виступами артистів, які виконували твори композитора. Першим виступив молодіжний хор ім. о. М. Вербицького, відтак – жіночий камерний хор “Намисто”. Обидва діють при Перемиському центрі культурних ініціатив “Митуса”. Художній керівник, дириґент і голова центру – Ольга Попович. Поміж виступами хорів Лешек Сушицький виконав варіації на тему “Венеціанського карнавалу” для гітари.
Кілька пісень з цієї збірки виконав дует у складі О. Попович (сопрано) та Л. Сушицького (гітара). Після цього заспівав хор собору Івана Хрестителя, яким дириґував Ярослав Вуйцик. На закінчення всі виконавці та слухачі спільно заспівали найбільш відому пісню композитора – “Ще не вмерла Ук раїна”.
Зворушений концертом, узяв слово архієпископ Іван Мартиняк, митрополит Перемисько- Варшавської архієпархії Української греко католицької церкви. Він подякував артистам і всім, хто прибув ушанувати пам’ять призабутого українського композитора й патріота. Згадував, як після приходу совєтів пісні о. М. Вербицького в його рідному Спасі коло Самбора співали бойки для підкріплення духу. Нагадав також, що герой вечора був священиком, який служив церкві й народові: сам жив дуже скромно, навіть у бідності. Один з його сучасників писав, що на обід, бувало, їв лише яблука. Владика висловив сподівання, що попри ідеологічну, політичну й економічну скруту в Україні слова гімну будуть пророчими – і країна досягне кращого майбутнього.
Невід’ємною частиною заходу була виставка рукописів, звукозаписів, перемиських видань та наукових праць під заголовком “Ще не вмерла… пам’ять і спадщина о. Михайла Вербицького”, яку підготувала й оформила Марія Фіцак. Натомість ІІІ кл. “шашкевичівки” під керуванням Любомири Пилипович влаштував експозицію малюнків “Михайло Вербицький в очах дітей”.
Після концерту була можливість придбати платівки з творами композитора: дві – видані Перемиським центром культурних ініціатив “Митуса” з творами для гітари та солоспівами у виконанні О. Попович та Л. Сушицького, а третя видана стараннями Володимира Пилиповича і при фінансовій допомозі Фонду ім. Ярослави Поповської – “Пісні для чоловічих квартетів” у виконанні львівського вокального ансамблю “Калофонія”. Можна було також купити різдвяні прикраси, підготовлені випускним класом “шашкевичівки”.
Мені вдалося порозмовляти з одним із найкращих знавців творчості М. Вербицького, музикознавцем О. Попович. За її словами, повторне відкрит тя величі творчості композитора почалося щойно останніми роками. Дослідження доробку, який зберігся, однозначно вказує на непересічний талант автора. Перемиський центр культурних ініціатив “Митуса”, засновником якого була і яким керує О. Попович, намагається повернути призабуту творчість відомого композитора слухачам. На питання, ким для неї є композитор М. Вербицький, відповідає:
– Як музикант, можу сказати, що він дав зразок дуже доброї і вартісної української музики. Започаткував і створив її вершини в Західній Україні. Я нещодавно виконувала його твори разом з Л. Сушицьким на двох концертах у Львові й Києві. Резонансним, зокрема, був концерт у Києві, який перетворився на патріотичну демонстрацію. Кияни сказали, що не знали, що Вербицький писав таку музику. А він же компонував також симфонічні твори! Найкращий приклад – це його фантастичний “Заповіт”, написаний у формі кантати для двох хорів, соліста й оркестру – чудовий, романтичний, величавий. Писав увертюри, музику до театральних вистав, солоспіви з гітарою, солоспіви з фортепіано та, звичайно, найбільш відому хорову музику. Його творчість, – церковна і світська, – надзвичайно багата мелодійністю. Вербицького можна назвати українським Верді. Це один з найкращих авторів – фантастичний, романтичний український композитор, якого в Україні й у світі ще недостатньо знають, – каже О. Попович.
Концерт у Перемишлі став черговим етапом надання належного М. Вербицькому місця в нашій культурі. Те, що сталося з його творчістю в минулому, – один з прикладів стирання з національної пам’яті незручних комуністичному режимові галицьких імен. Слід висловити задоволення і визнання людям та організаціям, які зайнялися дослідженням творчості композитора і які поширюють знання про нього – через концерти, аудіовидання чи книжки.
“Наше слово” №3, 16 cічня 2011 року {moscomment}
