«Параджанов» – кінобіографія, яка могла б йому сподобатися

Ірина КолодійчикРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ№14, 2015-04-05

«Параджанов», режисери Олена Фетисова, Серж Аведікян, Україна – Грузія – Вірменія – Франція, 2013 р., 95 хв.

Paradzanow_1984x2835Дата офіційного виходу фільму до прокату в Україні – 9 січня 2014 р., тобто у день 90-річчя з дня народження Сергія Параджанова, генія режисури кіно і творця фантастичних кінообразів, основоположника українського поетичного кіно, хоч і народженого поза Україною, у Вірменії.
Цей біографічний фільм, або ж байопік (так називають цей жанр, вживаючи іншомовну лексику), відкриває приховані сторінки життя великого майстра кіно. З перших кадрів кінострічки глядачі заглиблюються в атмосферу богемних та інтелектуальних зустрічей оточення Параджанова і конфлікти режисера з його дружиною, українкою Світланою. Потім дізнаються про передумови і процес поставання знакової для української культури кінострічки «Тіні забутих предків» (за оповіданням Михайла Коцюбинського) та вплив відзнятої картини на дальшу долю режисера. Проте найнесподіванішим для більшості глядачів стає відкриття завіси щодо сексуальної орієнтації С. Параджанова. Чи був він бісексуалом, чи гомосексуалом, так чи інакше, він не уникнув переслідування радянською системою та кримінальної відповідальності за такі вияви сексуальної свободи. Ув’язнення Параджанова у колонії суворого режиму серйозно позначилося на здоров’ї, психіці, а найбільше – на здатності творити кіно і колажі. Успіх «Тіней…» в Україні переріс у пробудження національно-свідомої української інтеліґенції, до якої радянська державна машина теж застосовувала арешти і висилки в Сибір.
Конфлікти подружнього життя Параджанова представлені в постмодерній манері, у формі пришвидшеного монтажу, дещо бурлескного. Завдяки використанню цих монтажних засобів у висвітленні подружніх конфліктів, режисерові фільму вдалося поставити глядача на певний бік їх сприйняття, як їх спостерігає митець, змушений стикатися з рутинністю й обов’язками сімейного життя. Великий митець кіно Параджанов ставить мистецтво вище своїх подружніх взаємин, не дбаючи про наслідки, принаймні так це відображено у фільмі. Ориґінальний спосіб подання цього елементу біографії режисера наближає фільм Олени Фетисової до авторського кіно. Проте режисер не відмовляється від традиційного ліричного діалогу в епізоді відвідин Параджанова у в’язниці, коли дружина крізь скляні шибки розповідає йому про перешкоди для майбутнього їхнього сина через професію батька, звинувачення і перебування у в’язниці.
Гомосексуальний зв’язок Параджанова з Арсенієм Паніним показаний психологічно скупо. Лаконічний побутовий діалог, зовнішні обставини без надмірного психологічного заглиблення в їх причини – так показана ця сторона особистості Параджанова, а потім – утиски системи з цього приводу і в’язничні страждання. Епізоди фільму про гомосексуальність Параджанова мають більше інформативний характер, не розкрито емоційної та психологічної сторони цього зв’язку Параджанова, впливу на творчість. Складається враження, що автори фільму показують цей аспект дещо здалека, оскільки не можуть уникнути, не можуть не показати цього, бо інакше буде втрачена біографічна хронологія.

Кінострічки, які розповідають про контроверсійний момент гомосексуального зв’язку митців, мали значний розголос і фестивальний успіх, як біографічна драма режисера Пола Морісона «Відлуння минулого» («The little ashes», 2008) про гомосексуальний зв’язок Федеріко Ґарсія-Лорки і Сальвадора Далі та «Повне затемнення» («Total Eclipse», 1995) Аґнешки Голланд про зв’язок Поля Верлена й Артюра Рембо. В них – завершеність особистості митця постає через вплив нетрадиційної орієнтації. Проте це, швидше за все, тенденції західноєвропейського кінематографа. У Східній Європі про ці моменти прийнято говорити в інший спосіб, не епатуючи цим надмірно, можливо, ушановуючи право на приватність і непублічність у цій сфері.
У фільмі з’явилися відомі кінобайки, пов’язані з постаттю Параджанова, як наприклад, конфлікт між ним та оператором на фільмуванні «Тіней…», візит до його вірменського дому італійського режисера Марчелло Мастрояні. Ці епізоди додають комічності всій стрічці. Завершена структура кінострічки постає завдяки актору Сержеві Аведікяну, який майстерно втілив Параджанова з його фантазійністю, режисерською вимогливістю і світоглядом художника, який уміє бачити витончену красу найбанальніших речей.
Цей біографічний фільм не створив з С. Параджанова чітко окресленого, виразного, сильного кіногероя, а лише показав контекст і зовнішні обставини його життя. Проте це не завадило успішному прокатові кінострічки в Україні, Росії, Грузії, Вірменії, а в січні цього року розпочався її прокат у Франції. Французька газета «Le Monde» навіть розмістила на своїх сторінках коротку рецензію на фільм. ■

Поділитися:

Категорії : Рецензії та огляди

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*