Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №19, 2014-05-11

У травні в Польщі обиратимемо 51 депутата до Європейського парламенту. Вони разом з іншими 700 представниками європейських держав вирішуватимуть про широкий спектр нашого життя – від економіки до громадянських прав. Звісно, тут є також питання нашої громади в Польщі, і найголовніше нині – ставлення Європейського Союзу до проблем сучасної України.

Щодо європейських виборів Об’єднання українців у Польщі (ОУП) не прийняло якихось офіційних рекомендацій. Про підтримку окремих кандидатів мають вирішити місцеві структури організації. Як це виглядає на практиці, пояснив голова Кошалінського відділу ОУП Роман Білас. За його словами, поодинокі кандидати запрошували взяти участь у своїх зустрічах, але ніхто не представляв подробиць власної програми. Р. Білас також зазначає, що на самому початку кампанія має суто іміджевий характер: охочі стати євродепутатами викуповують білборди, площу в мас-медіа тощо. «Кандидати не дають пропозицій для нашої громади і не висловлюються щодо справ, пов’язаних з Україною. Таких питань ми не бачимо на їхніх прес-конференціях, дебатах чи в офіційних документах», – сказав Р. Білас, додавши, що очікує більшої активності кандидатів після святочної перерви у травні. Однак ним очолювана структура лише тоді вирішить про підтримку якогось кандидата, як матиме змогу ознайомитися з пропозиціями для нашої громади та України. Крім того, Р. Білас відзначає, що при своїх особистих виборчих рішеннях перш за все варто звертати увагу на людину, її минулу та актуальну діяльність, не конче зосереджуватися на списку партії, від якої даний кандидат іде. Представникам нашої громади, на його думку, варто задуматись над такими кандидатами, як Павел Коваль, Павел Залевський, Марцин Свенцицький, Яцек Сарюш-Вольський чи Єжи Бузек. Саме ці люди і в минулому, і тепер доводять, що українські питання становлять важливу і постійну складову їхньої публічної діяльності. «Ці люди і, наприклад, також покійний президент Польщі Лех Качинський, прекрасно розуміють, що майбутнє Польщі та України – взаємопов’язане і що російський імперіалізм слід поборювати», – підсумовує Р. Білас.
І голова Українського товариства (УТ) Григорій Купріянович подібно оцінює виборчу кампанію в південно­східній Польщі. «Ніхто не помічає існування в реґіоні місцевих українців», – коментує з Люблина лідер УТ. Він же рекомендує представникам нашої громади у виборчих міркуваннях брати до уваги вразливість кандидатів на справи нацменшин і водночас їхню позицію щодо вирішення проблем, перед якими стоїть сучасна Україна. І ще один з українських лідерів – голова Союзу українців Підляшшя (СУП) Андрій Артем’юк не помічає у своєму реґіоні зацікавлення серед кандидатів справами нашої громади. Він відзначає, що з боку Союзу лівих сил (пол. SLD) на початку року були пропозиції щодо введення в їхні виборчі списки кандидатів від української громади, проте організація не розпочала такого співробітництва. На рішенні, як ствердив А. Артем’юк, позначився поганий досвід відносин на реґіональному рівні з лідерами цієї партії, зокрема у справах українського шкільництва. Разом з тим голова СУП переконаний, що найбільше значення для місцевої громади мають вибори до органів самоврядування, оскільки саме на цьому рівні вирішуються такі питання, як підтримка культурної діяльності чи, власне, питання української освіти.

З іншого боку, теперішня кампанія має щонайменше дві особливості. Одна з них – те, що в Ряшеві у виборчий список блоку «„Європа плюс” „Твій рух”» потрапив представник нашої громади Маріюш-Петро Сідор. На рішення висунути його кандидатуру вплинуло переконання, що Європа повинна робити більше для своїх східних партнерів, зосібна для України. Вона, на думку кандидата, якщо не вдаватися до евфемізмів, у воєнному положенні, причиною чого є закамуфльована інвазія з боку Росії, її політичний, медійний та економічний тиск. «Європа з одного боку заохочує Україну до асоціації, а з другого – не вміє захистити її від російських зазіхань», – говорить М. Сідор і декларує своє бажання включитися у процес активізації політики ЄС щодо України. Він відмітив, що Польща в цьому плані є лідером, проте і тут багато що виявляється лише словесними деклараціями. За оцінкою кандидата, треба також більш конкретних пропозицій в економічному співробітництві на польсько-українському прикордонні. Посилаючись на ситуацію навколо малого прикордонного руху, М. Сідор вказує на своєрідний парадокс. На його думку, співробітництво Польщі в рамках цього договору є більш вигідним для російської Калінінградської області, ніж для західних областей України. Наприклад, на півночі таке співробітництво охоплює великі міські центри з двох боків кордону. У випадку України, спеціальна зона становить всього 35 кілометрів, а це означає, що до неї не входять Львів чи Луцьк. Відповідно в Польщі поза зоною опинилися такі міста, як Люблин, Коросно чи Замостя. «Це призводить до того, що торговельна сфера у південно-східних реґіонах Польщі, та відповідно західних України, втрачає дуже багато», – говорить М. Сідор. Водночас кандидат відзначив, що цими питаннями необхідно зайнятися. І вони насправді вимагають рішень на урядовому рівні, а не на європейському. А на рівні ЄС треба негайно відкрити європейський ринок для українських товарів, що може компенсувати офіційному Києву втрати в торгівлі з Росією. Перебудова адміністративної і податкової системи, боротьба з корупцією – цим, на погляд М. Сідора, в найближчому майбутньому повинна Польща допомагати Україні.

Ще одна особливість цих виборів – це поява серед кандидатів уродженки України, громадянки Польщі Вероніки Марчук, яка є кінопродюсером, юристом, акторкою та головою Товариства друзів України. В. Марчук балотується від Союзу лівих демократів у Лодзі. Вона переконана, що польський та український народи нині опинилися в особливо важливому історичному моменті. Сусідів зблизило, з одного боку, щире зацікавлення поляків тим, що відбувалося на Майдані, а з другого – відчуття українців, що Польща підтримує їх та представляє їхні інтереси в ЄС. У Європейському парламенті В. Марчук хоче використати своє знання українських реалій, знання мов та людей, щоб переконати, що Україна повністю заслуговує на членство в ЄС. «Пріоритетом є стабілізація української держави та її безпека. Крім цього, потрібні негайні реформи, підтримка України з боку Заходу у вигляді допоміжних програм, інвестицій, праці експертів і співробітництва неурядових організацій», – відзначає В. Марчук. Особливу роль, на її думку, відіграють громадські структури, які займаються допомогою Україні. За її оцінкою, їхню діяльність повинен підтримувати польський уряд. У польсько-українських відносинах дуже часто проблемою є спільне трагічне минуле. Політики, також від партії, від якої балотується В. Марчук, нерідко використовують це питання. Вона же сама твердить, що завжди слід прагнути до примирення і, розмовляючи, з’ясовувати факти щодо минулого. «Я переконана, що треба створити польсько-український центр, над чим наше товариство працює з 2008 р. Це було б місце зустрічей, яке великою мірою могло б працювати і задля польсько-українського примирення», – підсумовує В. Марчук.
* * *
У виборах до європейського парламенту балотується близько 1300 осіб. Це, мабуть, достатньо, щоб кожен виборець міг знайти кандидата, який хоча б більш-менш представляє його інтереси. Когось, можливо, переконають прізвища, згадані в тексті, когось – ні, ще хтось у своїх рішеннях врахує зауваження українських лідерів. Найгірше – байдужість. ■

Поділитися: