Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №37, 2014-09-14
Під кінець жовтня відбудеться черговий з’їзд Об’єднання українців у Польщі (ОУП). За статутом – це найвищий форум, у рамках якого представники організації оберуть нову владу, проаналізують діяльність організації в період між з’їздами та визначать пріоритети майбутнього функціонування.
Пріоритет
Нагадаймо, що останній, тобто VI з’їзд організовано 2009 р. в Перемишлі і, зокрема, його супроводило рішення місцевої мерії про розблокування шляху до повернення будинку Народного дому (НД). Остаточно це відбулося лише два роки пізніше і завершило багатолітні клопотання української громади. Як наголошували тоді лідери ОУП, успіх не був би можливий без винесення проблеми на урядовий і президентський рівень. Від моменту повернення будинку постійно триває громадська збірка коштів на технічне і функціональне відновлення НД. З цією метою кожного року подаються заяви до головного ґрантодавця організації – Міністерства адміністрації та оцифрування. Масштаб акції співпадає з пріоритетом, визначеним VI з’їздом ОУП. Відповідно до нього, НД повинен стати центральною установою українства не тільки в Польщі, але й за кордоном, сприяти польсько-українському співробітництву і зв’язкам з Україною. Як швидко це станеться, великою мірою залежить від активності нашої громади. А сьогодні, здається, треба дуже постаратись, щоб не мати можливості підтримки цієї акції. На багатьох концертах і «Маланках» волонтери збирають пожертви, розповсюджуються інформаційні буклети, «НС» друкує систематично банківський рахунок, необхідна інформація також доступна в мережі Інтернет. Оскільки реальні для громади результати функціонування НД – це надалі питання майбутнього, то промоція ідеї відновлення цієї установи залишається одним з викликів ОУП. Попри такі символічні події, як збирання пожертв на весіллях або під час похоронів, надалі значна частина людей не є переконаною до користі, яку матиме вся громада від функціонування такої установи, як НД у Перемишлі.
Прапор лишився
Дехто з делеґатів п’ять років тому віщував ОУП долю Польської об’єднаної робітничої партії з фіналом у вигляді припинення діяльності і символічним винесенням організаційного прапора. Як відомо, так не сталося. ОУП досі вдається зберігати статус найбільшої української організації в Польщі. Її голова входить до складу спільної комісії уряду і нацменшин, а інші лідери на державному та самоврядному рівні беруть участь у вирішенні питань щодо підтримки і захисту освіти, прав чи культури української громади. Звичайно, проблемні питання вирішуються з різним результатом. Наприклад, останній з’їзд для зміцнення організації висловився за продовжування заходів щодо утворення в Польщі установ культури національних меншин. Українці хотіли б такі суб’єкти бачити в Перемишлі, Щецині та Ольштині. Їх козир становить те, що польські будинки культури отримують державні кошти на штатне забезпечення і частково поточне функціонування. Це давало б певну стабільність і можливість розширення діяльності. Ініціатива, аналізована саме на форумі спільної комісії уряду і нацменшин, досі не знайшла успішного вирішення. Державна сторона поставила формальні вимоги, яких не могли прийняти нацменшини, крім того, появилася загроза, що установи були б фінансовані за рахунок дотеперішнього бюджету нацменшин. Отже, формально держава могла б відзвітувати про розширення захисту громадян непольської національності, а реально в цьому плані не відбулася б жодна якісна зміна. Сьогодні важко передбачити фінал цієї справи, але на цього роду переговорах при зіткненні держава – громада ОУП напевно допомагає присутність члена організації Мирона Сича в парламенті у ролі голови сеймової комісії нацмешин. З іншого боку, вже після з’їзду ОУП буде змушене під час запланованих на 2015 р. парламентських виборів зіткнутися з черговим забезпеченням свого представника на цьому рівні. Якщо установи культури досі залишаються в зоні невідомого, то за успіх організації можна визнати активність під час перепису населення 2011 р. Об’єднання, подібно до багатьох інших організацій меншин, у той час проводило широку мобілізацію як у вигляді інформаційної кампанії, так і присутності волонтерів, які допомагали заповнювати електронні формуляри перепису. Остаточно в його рамках були зареєстровані 48 тисяч українців, а це на 50% більше, ніж 2002 р. Подібне зростання мало місце й у випадку інших громад. Експерти причину цього добачали у зміні правил перепису, зокрема, можливості заявляти про подвійну, наприклад українсько-польську, ідентичність. Саме такі зміни були попереджені клопотаннями організацій нацменшин, серед них і ОУП.
Молодь (не)хоче
Кілька проблем, озвучених 5 років тому, є актуальними і сьогодні. Чи не головна з них – боротьба з асиміляцією, що може відбутися тільки шляхом зупинення відходу від громади молодих людей. Зрозуміло, що при розмірах організації і масштабі діяльності, на ОУП лягає в цьому плані чи не найбільша відповідальність. Сама молодь два роки тому на Молодіжному форумі в Перемишлі в рамках ІІ Конґресу українців у Польщі наголошувала на тому, що в організованому житті своєї громади не бачить потреби якоїсь радикальної революції. Раніше висловлювалася за оновленням і доповненням теперішніх форм активності. Тоді також молоді люди болячками сучасного українства у Польщі визнали, зокрема, патріотизм на показ, не вживання рідної мови, невелику кількість модерних видів активності і забагато заходів усього культурно-розважального характеру. Ці голоси можна розглядати як стремління до збереження своєї національної ідентичності, але в поєднанні з особистим чи професійним розвитком. Тому відкритим залишається питання, чи ОУП з домінаційною у своїй пропозиції практично в усіх реґіонах концертно-розважальною програмою, спроможне створити платформу для цих аспірацій. Звичайно, хтось в організації вже здобуває волонтерський досвід чи вміння праці з проектом, проте питання в цьому, як широкий і водночас привабливий цей процес. Якщо молоді люди помічають проблему з рідною мовою у спілкуванні, то відкривається питання, де і як – користуючись з пропозиції ОУП – вони можуть її сьогодні вивчити, якщо не було цього вдома або не потрапили до пункту навчання чи української школи. Може, поєднані курси української та англійської або професійні вишколи (не лише вишивка, але й обслуговування популярних комп’ютерних програм) могли б бути альтернативою для якогось нашого реґіонального заходу? Може, замість одного фестивалю, варто запустити тривалий проект вивчення гри на музичних інструментах – ділянка ніби дуже подібна, але інший кінцевий результат. Бо тут людина не лише споживає, але отримує можливість розвивати свої здібності.
Танці і дискусія
На останньому з’їзді ОУП говорилося про необхідність розвитку економічної діяльності організації. Звичайно, ряд приватних суб’єктів можуть і діють у цій галузі. Та що стоїть на перешкоді в появі інтернет-крамниці, фірмованої ОУП, з книжками, музикою і вибраною продукцією, зокрема, з України? Скільки ми мали ініціатив, які сприяли б бізнесовому співробітництву представників нашої громади з побратимами в Україні або взагалі інформували про можливості та зацікавлювали такою активністю? Певно, що це не головні статутні цілі ОУП, але можна таким чином пробувати сприяти успіхові людей, виховувати меценатів українства у Польщі чи зміцнювати фінансову позицію самої організації. А може треба ще щось інше, проте, зосереджені на танцях і співах, ми про такі справи не говоримо. Звичайно, від попереднього з’їзду не зникли виклики у вигляді професіоналізації кадрів, вивчення потреб та очікувань громади, залучення щораз більшої кількості громадян України у Польщі, або проблеми, зв’язані з українськими пам’ятниками, чи відносини з Україною. Якраз в останньому питанні трагічну паузу робить війна. Тепер ОУП активно включається в допомогу Україні, але це не знімає запитань щодо майбутньої політики офіційного Києва стосовно закордонного українства. Слід відзначити, що за часів режиму Віктора Януковича предметні програми були практично призупинені.
Запрошуємо
Цей текст – лише суб’єктивний погляд на деякі проблеми українства у Польщі і виклики, перед якими стоїть ОУП, але далеко не охоплює всього спектру питань. До з’їзду організації залишилося ще трохи часу. Зацікавлених сердечно запрошуємо до дискусії. Особливо ми чекаємо на ваші пропозиції щодо очікуваних від представницької організації українців у Польщі ініціатив. Зрозуміло, бажаною також є критична оцінка дотеперішньої діяльності. Проте найбільш бажано, щоб почалася предметна дискусія, та це досі в нашій громаді дається якось непросто… Віримо, що у Варшаві, Круклянках чи Мокрому серед молодих і старших членів ОУП і людей, які ніколи не були в цій структурі або з якихось причин нею розчарувалися, є думки щодо нашої громади. Повірте, варто поділитися ними з іншими… ■
