Роман Кабачій ■ УКРАЇНА ■ №2, 2013-01-13
Президент України Віктор Янукович через власні побоювання робить ставку на відданих йому безініціативних геронтів (старших політиків – ред.) та оточення з «Родини».
Обрання нового українського парламенту, яке принесло певні позитивні сподівання у зв’язку з проходженням двох нових опозиційних сил – «Свободи» та «Удару» Віталія Кличка, – не дало очікуваних змін у формуванні керівництва Верховної Ради України (ВР) і нового уряду. Опозиція, добившись призначення другим віце-спікером представника «Свободи» Руслана Кошулинського, пропустила на посаду спікера реґіонала, 66-річного Володимира Рибака, а на посаду першого віце-спікера – комуніста Ігоря Калетника.
Р. Кошулинський, на питання сайту Тиждень.ua, як він почуватиметься з двома ретроградами, відповів, що опозиція не може «втрачати голос у президії, у погоджувальних радах, ми мусимо тримати руку на пульсі – інакше навіщо тоді політичні партії взагалі беруть участь у виборах і змагаються за владу?». Натомість для видання «Главком» він був відвертішим: «У нас не може бути інших взаємин, окрім ділових. Ми по-різному на світ дивимося. Я не встиг ще сформувати вражень відносно колеґ у президії, через те, що в нас була тільки одна розмова. Враження можуть скластися після якогось етапу роботи – повага до чоловіка вимірюється вагою його слова». Доречним буде сказати, що для двох інших опозиційних сил важливішою була квота головування в більшій кількості комітетів ВР, ніж «свій» віце-спікер.
Та коли президент висунув на посаду прем’єр-міністра «старого-нового» Миколу Азарова, стало ясно, що кардинальних реформ голова держави не бажає, як теж не допустить появи вірогідного контркандидата собі на майбутніх президентських виборах. Голова ВР В. Рибак – один із засновників Партії реґіонів (ПР), – проти Януковича не піде, хоч саме він має здатність заперечувати «лідерові», як теж вести виважену розмову з представниками інших політичних сил. Про Рибака говорять, що зі своїми однопартійцями, навіть у ранзі міністрів, він може розмовляти дуже жорстко, але назовні досить виважений. Саме він одним з перших у ПР визнав перемогу Ющенка і був проти повної опозиції своєї партії до влади «помаранчевих». Азаров – це радше виконавець волі президента, технократ. Людина, що досі не вивчила до пуття української мови, теж не може становити для чинного президента жодної політичної загрози. Між іншим, нещодавно Рибак розповів, що саме Янукович змусив його перейти на українську після переїзду з Донецька до Києва.
Затягнувся процес розподілу між парламентськими фракціями комітетів ВР. Найбільше інсинуацій було при поділі комітету зі свободи слова та інформації, який традиційно дістається опозиції. Проте в цій ситуації маємо три опозиційні фракції, а дві з них серйозно замахнулися на комітет. «Батьківщина» – тому, що саме її представник Юрій Стець (лемко за походженням) очолював цей комітет у попередньому скликанні. Стець був тривалий час генеральним продюсером «5 Каналу», що став одним з інформаційних майданчиків Помаранчевої революції. Також від «Батьківщини» імовірними кандидатами на головування в комітеті є екс-директор каналу «ТВі» Микола Княжицький та екс-голова цього ж комітету, колишній телеведучий «5 Каналу» Андрій Шевченко. Натомість активну позицію щодо цього комітету зайняла «Свобода», просуваючи свого представника Ігоря Мірошниченка. За словами В. Рибака, проблемним виявився і комітет євроінтеґрації, – вочевидь, правляча партія не захотіла «здавати» цього напрямку опозиції.
Після призначення Азарова подав у відставку один з виконувачів обов’язків віце-прем’єра – Валерій Хорошковський. Причиною стала нібито незгода з позицією Азарова, що Україна може частково долучитися до Митного союзу з Росією. Більш правдива версія – Хорошковський зрозумів, що прем’єром йому при Януковичеві не бути. Після цього демаршу оприлюднено інформацію, що в новому уряді не буде віце-прем’єрів з попереднього уряду. Найбільший телеканал країни «Інтер», який належить Хорошковському, відразу змінив тональність до влади на критичну. Наскільки довго це триватиме – сказати важко.
Азаров 21 грудня провів останнє засідання уряду «виконувачів обов’язків». А вже 24 грудня президент підписав укази про призначення більшості міністрів та віце-прем’єрів. Серед тих, хто не потрапив до складу нового Кабміну, – міністр інфраструктури Борис Колесников, якого суспільство звинувачує в непродуманій закупівлі до Євро 2012 корейських швидкісних електропоїздів «Hyundai», що з приходом морозів почали масово псуватися. Унаслідок цього сотні українців мерзли по кілька годин у темних неопалюваних потягах. Прикметно, що ціна кожного іноземного потяга – на третину вища, ніж схожих за параметрами українських швидкісних поїздів, які виробляють у Кременчуці. Не увійшов до уряду і Сергій Тигипко, який представляв у попередньому Кабміні реформаторське крило. Тепер людина, котра у випадку зняття Юлією Тимошенко своєї кандидатури в другому турі президентських виборів мала всі шанси обійти Януковича, буде простим народним депутатом від Партії реґіонів…
Натомість Дмитро Табачник, який очолював Міністерство освіти, залишиться у своєму кріслі. Кампанія проти його присутності в уряді триває в Інтернеті й досі. Табачник є символом русифікації, котра після приходу до влади Януковича в Україні знов підняла голову. Лише в Одесі кількість українських шкіл зменшилася на третину. Зберегли посади міністр юстиції Олександр Лавринович (саме його пророкували на посаду голови ВР, але до нього поставилися як до «ненадійного», – Лавринович свого часу перебував у керівних структурах Народного руху) та Віктор Захарченко, керманич міліції. Останнього відносять до кола наближених старшого президентського сина Олександра, званого «Родиною».
Найбільш неочікуваним нового уряду виявилося кардинальне посилення впливу «Родини». Дотеперішній голова Нацбанку Сергій Арбузов став одним з віце-прем’єрів, а голова Податкової служби очолив новостворене Міністерство податків і зборів, що об’єднало Податкову службу та Митницю (в минулому уряді Митницю очолював висуванець комуністів). Про призначення Арбузова почав гуляти жарт в Інтернеті: «Азаров працюватиме прем’єр-міністром в уряді Арбузова». До близьких Януковичеві належить міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький, який до цього був міністром екології. Крапку на своїй «опозиційності» поставила й Наталка Королевська, зайнявши посаду міністра соціальної політики. Чимало оглядачів оцінило цей склад уряду як такий, що має значно менше якості, натомість скерований на укріплення пропрезидентської вертикалі та «дерибану» (розкрадання) державної власності. ■
