Тадей Конадор ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №40, 2014-10-05
Зорепад, Треба жити, як співати
Вони присутні не тільки на майже всіх українських заходах, але й завжди збуджують великий подив і захоплення. Вони уже близько 30 років на сцені. І завсіди вірні своїм Баням-Мазурським, у яких після Акції «Вісла» опинилися їхні батьки, де мали забути про Україну, свою культуру, забути рідну мову. Та сила українства виявилася непереможною. Попри багато цькувань і великого тиску, тут завжди звучала пісня їх предків, завжди були вірні своєму походженню. Від потреби співати народився ансамбль, який у сучасній формі подає свої пісні без різних дивацтв, переробок, тому кожний без проблеми може з ними співати.
А історія ансамблю, як людське життя, пливе крутими дорогами. Багато змін, навіть багаторічна перерва, але завдяки впертості тамтешніх діячів майже після десяти років музиканти починають знову грати.
Вже 5 років минуло від того часу, як стабілізувався склад ансамблю, керівництво узяв на себе Томаш Кардель, а разом з ним чотири вокалістки, з яких Євгенія Кудрик та Ірина Гукович співають з ним від самого початку. На сцені нема інструментів, а супроводить їх лише клавішний інструмент з електронним акомпанементом. Це вигідно в подорожуванні, менше осіб для поселення і дешевше для організаторів, а на сцені артистам легше запанувати над слухачами, знаючи, що музика буде грати без помилок.
Власне, після багатьох років співу появився їх перший диск «Треба жити, як співати», на якому заміщено 10 пісень. Видно багаторічний досвід, всі пісні гарно виспівані, переважно на два голоси, як у більшості українських народних пісень. І мушу визнати, що штучний акомпанемент мені дуже перешкоджає. Те, що дає добрий ефект на сцені, не завжди буде добре в записі. Українська музика любить сповільнення, прискорення, любить побавитися вокалізом, а на це комп’ютер уже не дозволяє. Диско-польний ритм у більшості творів багатьом особам теж може не подобатися, зате в пісні «Два кольори», де звучить переважно фортепіано, вокаліст своїм надзвичайно емоціональним виконанням до глибини душі зворушує кожного слухача без винятку. У схожому настрої, хоч і в іншому аранжуванні, звучить одна з кращих пісень на диску «Край», де знову Томаш соліст зачаровує нас дуже особистою інтерпретацією.
На диску поміщені переважно знані нам усім народні пісні, як-от: «Зеленеє жито», «Не пий, коню, воду» і «Гаєм зелененьким», виконані так, що всім співається з артистами з великою приємністю і легкістю. Диск був виданий завдяки фінансовим засобам Бані-Мазурської ґміни з рекламною метою, тому не можна його знайти у крамниці, хоч надіюсь, що коли звернетесь до ансамблю, цей диск можна буде отримати. ■
