Іван Слюсарчук ■ КУЛЬТУРА ■ №50, 2014-12-14
Розмова з Максимом Кідруком, автором першого українського технотрилера «Бот», польський переклад якого з’явився цього року. У добірці автора 12 публікацій (8 художніх і 4 – з технічної тематики). За освітою він – інженер-енергетик, а за покликанням – відчайдушний мандрівник і письменник. Відвідав понад 30 країн світу, серед яких Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Нова Зеландія та інші.
Твоя книжка «Бот», Максе, недавно була перекладена на польську мову. Що скажеш про це?
Переклад книжки – це завжди результат зацікавленості з боку країни, яка перекладає, іншими словами, перекласти можна і на англійську, і на китайську, проблема – знайти видавця. Услід за Росією, в Польщі знайшовся видавець, якому сподобалася історія, описана в «Боті», ми підписали контракт, і через деякий час вийшла друком книжка. Я переконаний, що це ще не кінець. Будуть інші країни. Перекладом займалася перекладач Юлія Целер. А видало книжку видавництво «Акурат».
Тобі щось відомо про літературні смаки польського читача?
Польська література і якісно, і кількісно представлена на українському ринку (Висневський, Краєвський, Ґретковська, Пилип’юк, нові твори яких з’являються в Україні реґулярно). Тому я маю доволі хороше уявлення про те, що читають у Польщі, що саме цікаво польському читачеві. Я водночас не орієнтуюся на смак читача, байдуже якого – українського, російського, польського чи німецького. Я передусім пишу те, що подобається мені самому, пишу книж-ки, які сам би купував. Якщо вони подобаються ще комусь (особливо за кордо-
ном) – це просто чудово!
Ти презентував свою книжку у Варшаві. Яке враження від міста?
Мій тур Польщею був інформаційним, а не презентаційним. Протягом чотирьох днів я мав 18 інтерв’ю у радіо, телебаченні, для друкованих видань тощо. Варшава виглядає добротним європейським містом. Не знаю чому, але це відчувається відразу. А ще в місті у біса круті ресторани – як за сервісом, так і за якістю їжі, – таких не знайдеш навіть у супер-дорогому Києві.
Тебе польські читачі як сприйняли?
Зацікавлення викликав не лише «Бот», але і той факт, що автор – українець. Сам розумієш, зараз про Україну говорять у всьому світі. Майже половина запитань у всіх інтерв’ю стосувалася не так видання, як моїх вражень та суджень стосовно подій на Сході України, війни з Росією, асоціації з ЄС.
А враження читачів про «Бот» можна почитати на польських сайтах. Через два місяці після публікації роману їх назбиралося достатньо. Практично всі, які я бачив, позитивні. А це не може не радувати.
Кого з польських авторів бачиш своїм конкурентом у жанрі технотрилера?
На жаль, не знаю авторів з Польщі, які би працювали в такому самому чи близькому жанрі. Фантастів – знаю.
Тих, хто пише техно, – ні. Звісно, це не означає, що таких нема, просто наразі прямих конкурентів я не спостерігаю.
Назви кілька арґументів, чому польському читачеві варто прочитати «Бот»?
Це космополітичний роман. Він буде однаково цікавий як українцеві, так і поляку чи німцю. Власне, «Бот» писався з думкою про те, що його перекладатимуть і видаватимуть у Європі. Це пізнавальний роман. Крім насолоди від моторошної історії, викладеної на його сторінках, читач дізнається чимало фактів про довколишній світ: про нанотехнології, програмування, психологію, особливості людської фізіології, пустелю Атакаму в Чилі тощо. Та найголовніше, «Бот» – це книжка-застереження, яка показує, що може трапитися з людством, якщо люди почнуть загравати з власною технологічною могутністю. ■
Технотрилер – жанр художньої літератури, яка показує фатальне використання людиною сучасної техніки. Ред.
