(гс) ■ УКРАЇНА ■ №10, 2016-03-06
Від 25-ти років в Україні триває одна революція задля укріплення західної системи демократичних цінностей. Якісну зміну дасть прихід до влади покоління, народженого в роки незалежності.
У цьому переконаний Йосиф Зісельс – голова Асоціації єврейських громадських організацій та громад України, колишній дисидент, активний громадський діяч, що входить у десятку людей з найбільшою довірою серед українців. Зустріч з Й. Зісельсом 18 лютого в Українському домі у Варшаві організували Фонд «Наш вибір» та Об’єднання українців у Польщі.
Багато хто сьогодні не розуміє подій в Україні. Важко їм позбутися враження, що знову народ виніс до влади людей, які вище державного інтересу ставлять власний політичний. Ось так марнується можливість системної зміни, даної останньою революцією. Однак оцінки повинні базуватися на ширшому історичному контексті. Обрання незалежності 1991 р., Помаранчева революція чи Євромайдан – це етапи одного і того самого процесу. Й. Зісельс не впевнений, чи його останнім проявом було повалення режиму Віктора Януковича. Кожен з тих переломних моментів завжди породжував надії: «Не очаровуйтесь, і тоді не будете розчаровані», – пригадував Й. Зісельс свої слова з часів Помаранчевої революції. Останню від Євромайдану, на його думку, відрізняє багато справ. Одна з них — масовість. Революція гідності охопила більше як 50 міст. 5 мільйонів людей стояло на Майдані та діяло навколо нього. Останній зрив українців був також більш «тверезим», без віри у всемогучого месію, який вирішить всі проблеми. Люди, які зараз при владі, не керували цим процесом, а радше погрілися коло народу.
Останній Майдан підтвердив те, що дійсно є дві України: одна – молода, яка хоче стати членом демократичного світу, а друга тяжить до радянського минулого. Отже, розподіли не обов’язково йдуть за географією. Водночас майбутнє держави пов’язується не з владою, а волонтерським рухом. Його в актуальному масштабному вигляді (8 мільйонів людей) не було під час попередніх протестів. Це звичайні люди повалили режим Януковича і в добровольчих батальйонах першими зупиняли аґресію Москви. Разом з тим, Зісельс переконує, що певні процеси неможливо прискорити, бо «від революції не можна очікувати результатів, які дає еволюція». У випадку України на даний момент вдалося визначити напрямок, а попереду роки важкої праці. Це не чергова зміна влади, а перетворення радянських цінностей на демократичні. Як швидко до них дійти, ніхто не знає, навіть європейці, яким такі процеси зайняли сотні років. «Йдеться про перевиховання 50-мільйонного народу. Хто розраховує, що це буде швидко, тому я співчуваю», – говорив Й. Зісельс. Прищепити в народі розуміння верховенства права чи сумлінне сплачування податків – це тривалий процес, але він у зоні можливостей українців. Доказом є ті, хто, покинувши рідний простір, віднаходять себе як сучасні люди в системі західних цінностей. Також кров перших жертв Єромайдану і війни на Донбасі роблять шлях незворотнім: «Небесна сотня побудувала бар’єр між нашим пострадянським минулим і демократичним майбутнім». Надто великого значення не має те, що Європа, до якої прагне Україна, сама угинається під тягарем невирішених проблем.
Причиною Євромайдану була не стільки відмова від Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а чотири роки правління Януковича. Тоді удвічі виросла кількість людей, яким не вистачало на символічний хліб, а завжди наявна корупція стала значно більшою. Продовжено мілітарну присутність Росії в Криму, створено умови для витискання російською мовою української тощо. Отже, не стільки ключовим стає фізичне членство в ЄС, а прийняття його правил функціонування.
Фактом є те, що частина європейських держав за можливість розвитку економічних відносин з Москвою готова сьогодні пожертвувати Україною. Проте, на думку Зісельса, це вже не настільки суттєво, оскільки Україна стала суб’єктом, який після Майдану чітко показав своє небажання підпорядковуватись Москві. Суб’єктність проявлається й у тому, що в Україні укріплюється політичне, а не етнічне суспільство. Тому на Майдані гинули представники різних націй і тому самому Зісельсу зі своїми побратимами в Україні щораз частіше доводиться спілкуватись українською мовою. Такі процеси заперечують те, що Україні загрожує домінація право-радикальних середовищ. на президентських виборах 2014 р. двоє радикальних політиків – Дмитро Ярош та Олег Тягнибок – отримали помітно меншу підтримку, ніж кандидат єврейського походження Вадим Рабинович (2,25% до відповідно 0,7% та 1,16%).
Й. Зісельс є серед тих, хто професійно досліджує такі явища, як антисемітизм. Дослідження показують, що на 50 тис. воюючих по обидва боки фронту в Донбасі, з української встановлено 30 неонацистів, а з російського – 200. Наприклад, у європейському парламенті радикальні політики становлять 10%, а в українському – 3%. Зісельс зауважив, що чомусь другий показник більше лякає світ, ніж перший.
За словами експерта, важко зараз говорити про працю в Україні над стратегіями щодо майбутнього. Частково такою дискусією займаються інтелектуалісти. Влада вирішує лише тактичні питання: війна на сході, економічна та політична криза тощо. Не до кінця справляється з такими викликами, як 1,5 млн. внутрішніх переселенців чи 20 тис. біженців з Криму. Їм допомагає, в основному, волонтерський рух. Це адаптація в нових місцях, пошук житла та праці, матеріальна допомога. Це також праця задля подолання воєнних травм, зокрема, серед дітей. Слабкість влади видно не тільки там, де працю за неї виконує волонтерський рух. Мляво йдуть необхідні реформи, нова команда входить у політичні ігри між собою, дозволяє знецінювати деякі добровольчі батальйони, не розробила системи надання громадянства іноземцям, які допомагають захищати Україну від аґресії. За таку реальну допомогу, як, наприклад, вишкіл українських солдатів, у їхніх державах загрожує їм притягнення до правової відповідальності. Згадуючи ці всі недоліки, Зісельс все ж зауважує, що Україна зараз має найкращу владу за роки незалежності. Він вважає, що кожна наступна владна команда за принципами еволюції буде щораз кращою. Якіснішої зміни слід очікувати від покоління, народженого вже у незалежній Україні. «Ми повинні підготувати державу саме для цієї генерації», – підсумував свій виступ український гість.
