Олена Гуменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №23 2016-06-05
У 1920–1930 роки країни Центрально-Східної Європи стають важливими осередками українського студентського руху. Відбувається організаційне становлення українського студентства. І саме українські студентські громади (УСГ) стають головною базою для нашого організованого студентства. Польща займала одне з центральних місць для української молоді протягом міжвоєнного періоду. А студентські громади в Польщі вплинули не тільки на молодь, але і на всю українську міжвоєнну еміґрацію у Європі.
Найбільшими осередками, де навчались українці, були Варшава, Краків, Познань. Були серед студентів як еміґранти (в основному з Центральної України, що потрапили до країни у складі Армії Української Народної Республіки (УНР) і цивільного населення УНР, так і вихідці з західноукраїнських земель. Практично в кожному польському виші були українці. Точну кількість студентів установити немає можливості, але можна припустити, що протягом міжвоєнного періоду українців у Польщі навчалося близько тисячі. Якщо в першій половині 1920-х рр. основну масу серед них становили еміґранти з Великої України, то вже наприкінці 1920-x та на початку 1930-х рр. більшість з них були вихідцями з Західної України.
Чи могла така маса людей залишатися неорганізованою? Звісно, ні. Більшість студентів входили до складу товариств чи гуртків. Організаційне становлення українського міжвоєнного студентства у Польщі відбулося на початку 1920-х рр., коли в таборах інтернування військ Армії УНР і в найбільших академічних осередках – Варшаві, Кракові та Познані – були засновані українські студентські громади – загальностудентські організації. Крім них, діяли й інші студентські товариства вужчого профілю.
Особливість УСГ полягала в тому, що вона допомагала своїм членам матеріально, юридично та побутово, а також вела широку культурно-просвітню працю. Головний принцип діяльності – аполітичність. Крім того, декларовано невтручання у справи польського студентства та не допускалася підтримка членами УСГ жодної політичної сили. Уже наприкінці 1920-х та на початку 1930-х рр. така аполітичність УСГ перестала улаштовувати більшість їх членів, що привело до зростання популярності корпорацій у студентському середовищі.
Варшава
У міжвоєнний період Варшава була важливим центром для української студентської молоді. Тому й не дивно, що УСГ, заснована 15 березня 1921 р. у польській столиці, стала однією з центральних організацій української молоді не лише в Польщі, але й у Європі. Про її роль зазначалося на сторінках еміґрантської преси: «Український студент може цілком загубитись серед чужинецького загалу, може підпасти під чужі впливи. Обов’язком нашим є зробити цікавим і вартісним життя громади, створити в ній щось таке, що би притягало й об’єднувало українське студентство, не даючи їм танути серед моря чужинців. Назовні ми повинні виказуватись якнайбільшою працею, маніфестуватися перед чужинцями нашими національно-культурними здобутками й пропагувати наші національні ідеї і стремління. Те, що у Варшаві перебуває значна кількість студентів різних національностей (білоруси, болгари, німці), полегшує це завдання».
Засновником громади був Тиміш Олесіюк – один з лідерів українського студентського руху міжвоєнної Європи. Серед її керманичів було чимало в подальшому визначних діячів, зокрема, художник Петро Мегик, або ж Микола Лівицький – третій президент Державного Центру УНР в екзилі (1967 – 1989).
Влітку 1921 р. УСГ у Варшаві нараховувала 83 особи, протягом року вона досягла максимуму – 148 членів. Таке різке чисельне зростання пояснюється тим, що на початку 1920-х рр. УСГ у Варшаві виконувала функцію «етапного пункту», через який проходили українські студенти по дорозі з таборів далі на захід (найчастіше до Чехословаччини). УСГ організовувала та всіляко допомагала українській молоді, що виїжджала до країн Європи на навчання. Надалі кількісний склад Громади коливався в межах 100 чоловік.
При варшавській УСГ діяли численні гуртки: медичний, правничий, математичний, природничий, агрономічний, лісників, артистично-ма-лярський, економістів, гурток студенток, хор, драматичний гурток тощо. Протягом нетривалого часу наприкінці 1920-х і на початку 1930-х рр. виходив офіційний орган громади «Студентський голос».
Часто улаштовувалися вечори, присвячені пам’ятним датам в історії України та з нагоди свят (Щедрий вечір, Андріївські вечорниці, відзначення річниць існування Громади), на які запрошували гостей, переважно зі студентського загалу Варшави.
Гарною традицією УГС у Варшаві став організований один раз на рік (у лютому) репрезентаційний національний концерт-бал. На заході, крім української громадськості, були присутні іноземці, серед яких – поляки.
Студентське життя Варшави не було монолітним. Аполітична УСГ за декілька років існування перестала улаштовувати частину своїх членів. І 1928 р. дійшло до того, що частина діячів Громади (М. Лівицький, Ю. Косач, Є. Чехович) заснували Об’єднання українських націоналістів-державників, яке стало предтечею українських корпорацій у Варшаві. До серйозного розколу в лавах українських студентів польської столиці не дійшло. УСГ і надалі залишалась однією з центральних організацій українського студентства у Європі аж до ліквідації 1939 р.
Краків
Традиції організованого українського студентства у Кракові беруть початок із заснуванням перших вищих шкіл у місті. На міжвоєнний період припадає один з найактивніших його етапів, пов’язаний з діяльністю Української студентської громади, з одного боку, та корпораціями, з іншого.
На початку ХХ ст. спільнота українських студентів у Кракові була численною і вже на той час більша її частина гуртувалася навколо Академічної громади. За роки І Світової війни кількість українців, що навчалися у краківських ВНЗ, практично зменшилася до «0».
Оживлення в українському студентському середовищі відбувається вже в перші повоєнні роки. Українські студенти у Кракові гуртувалися навколо так званої Громади, починаючи з 1919 р. Протягом 1923 – 1924 рр., коли більш гостро постає питання про українські вищі школи у Львові, частина студентів, зневірившись у неможливості позитивного вирішення цієї проблеми, записується на навчання до польських вищих навчальних закладів (ВНЗ), зокрема до краківських. Зі значним збільшенням кількості українських студентів у польських вишах, виникає потреба заснування української студентської організації.
Студенти Яґелонського університету 29 жовтня 1924 р. на зборах офіційно заснували Українську студентську громаду. Завдання новоутвореної УСГ полягали в наступному: організувати українських студентів у Кракові, забезпечувати матеріальну допомогу членам товариства, заступати їх інтереси перед владою університету, презентувати українське студентство у Кракові перед українським громадянством своїми та іноземними студентськими організаціями тощо. Тобто Громада виконувала функції загалом студентської організації, де одну з головних ролей відігравала допомога своїм членам (матеріальна, юридична, освітня), а також велике значення мала культурно-освітня праця. Кожного тижня відбувалися збори членів УСГ, на яких вирішували питання діяльності організації, читали реферати, були обговорювані питання соціально-економічного та культурного розвитку України.
Коли 1925 р. на навчання в Яґелонському університеті приїхало 100 студентів із західноукраїнських земель, настав новий період у діяльності УСГ, а саме – в культурно-освітній сфері. У складі культурно-освітнього відділу створено 10 секцій: математично-природнича, географічна, технічна, історична, соціологічна, господарсько-кооперативна, студенток, пластова, спортивна, літературна. Така структурна перебудова УСГ сприяла активізації праці її членів, оскільки об’єднувала людей за інтересами.
Незважаючи на інтенсифікацію діяльності та чисельне зростання членів УСГ, не вдалося уникнути розколу і в лавах цієї організації. Наприкінці 1920-х рр., подібно як у Варшаві, частина членів УСГ була незадоволена аполітичністю Громади. І в другій половині 1920-х рр. у Кракові з’являються перші українські студентські корпорації «Сян», «Пролом», «Чорноморе». Увійшовши до складу корпорацій чи інших організацій, не було масового виходу студентства з лав УСГ. Просто охочі долучитись до політичної сфери отримали змогу це зробити в новоутворених організаціях, не пориваючи зв’язків із УСГ. Громада у Кракові проіснувала до початку ІІ Світової війни.
Познань
Познань – це ще один центр українського молодіжного руху в міжвоєнний період. Серед нашого студентства найбільше тут було вихідців із західноукраїнських земель, однак і представників Наддніпрянщини також вистачало. Не дивлячись на це, конфліктів у студентському середовищі не було.
Українські студенти Познанського університету 1921 р. заснували Українську студентську громаду. Більшість її членів становили студенти-медики, оскільки саме на медичному факультеті навчалося найбільше українців. Серед членів УСГ у Познані було чимало відомих пізніше діячів. Ось, у списках УСГ другої половини 1920-х рр. значиться ім’я Юрія Липи – громадсько-політичного діяча, ідеолога «чорноморської» доктрини.
Кількість членів УСГ протягом міжвоєнного періоду коливалася в межах ста чоловік. А форми діяльності були подібні до варшавської та краківської громад. Крім функції допомоги, велике значення мала культурно-освітня сфера. Члени УСГ особливу увагу приділяли святкуванню національних та релігійних свят, роковинам важливих подій в історії України, організовували лекції, вечори для членів Громади і гостей.
У Познані в другій половині 1920-х рр. набуває більшої популярності корпоративний рух, 1927 р. постає корпорація українських студентів «Чорноморе». Поява корпорацій не призвела до занепаду УСГ у Познані. Члени УСГ входили також до складу корпорацій. А Громада продовжувала надавати матеріальну, юридичну й освітню допомогу та проводити культурно-освітні акції до початку ІІ Світової війни.
Українські студентські громади у Польщі в міжвоєнний період стали підґрунтям для всієї нашої молоді за кордоном. Вони виконували першочергові завдання, даючи допомогу і всіляко підтримуючи своїх членів. Організувавши студентів у своїх лавах, УСГ забезпечили збереження ідентичності й самобутності нації та сприяли популяризації української культури не лише в середовищі нашої еміґраційної спільноти, але і серед іноземців. ■
