(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №42, 2015-10-18
Nowa Europa Wschodnia (Нова Східна Європа), № 5/2015
Нове видання двомісячника «Nowa Europa Wschodnia» («NEW») присвячено польській східній політиці, українським олігархам і російському патріотизмові.
Про російський патріотизм говорить в інтерв’ю «Чекаючи круглого столу» російський історик Андрій Зубов, який публічно критикував анексію Криму. Науковець не має сумніву в тому, що патріотизм, запропонований президентом Путіним і прийнятий російським суспільством, штучний і має на меті приховати реальні внутрішні проблеми. Зубов пояснює також, чому він вважає, що пов’язана з цим патріотизмом політика Путіна щодо України мусить закінчитися поразкою. «Почнеться переоцінка „проукраїнської політики” Путіна, коли партія холодильника почне перемагати партію телевізора, коли вищі ціни продуктів і брак засобів до життя прикриють медіа-пропаґанду успіху», – пише А. Зубов.
Причиною дискусії про завдання польської політики у східному напрямку є нещодавня зміна на президентському посту і можливість переходу влади до партії «Право і справедливість» («ПіС») після парламентських виборів. Еуґеніуш Смоляр у тексті «Не буде нового початку», критикуючи публічну риторику претендетів до влади, говорить, що «ПіС» не може допустити до загострення відносин із союзниками, які допомагають боротися з Росією. На думку аналітика, ніхто, крім США і Китаю, не спроможний самостійно вести політику щодо Москви: «Враховуючи позицію багатьох урядів, які радо би скасували санкції щодо Росії і забули про Україну, ймовірний уряд «ПіС» повинен шанувати утримання насправді безцінної європейської єдності щодо санкцій». Е. Смоляр особливо шкідливим вважає загострювання відносин з Німеччиною. Про польську східну політику пише й журналістка Марія Пшеломєц у статті «Революція – ні, коректа – так». Авторка відзначає, що слабкістю в дипломатії «ПіС» є, зокрема, невміння функціонувати на рівні Брюсселя, а також погані відносини з Німеччиною. В її оцінці, загальна філософія партії у відносинах зі Сходом базується на побудові сильного блоку держав Центральної Європи, що, у свою чергу, дасть можливість протиставитися непередбачуваній Росії. Авторка хвалить правлячу «Громадянську платформу» за проект «Східне партнерство», але водночас зауважує промахи в її східній політиці, зокрема декларацію колишнього міністра закордонних справ Радослава Сікорського про потребу перенесення центру зацікавлення польської дипломатії зі Сходу на Захід.
Черговий цікавий матеріал «Росія знов у центрі» належить журналістові Яцеку Ставіському. Автор аналізує кілька західних тез щодо Росії і президента Путіна. Спільними для всіх цих документів є висновки про те, що, по-перше, аґресією в Україні Росія порушила міжнародне право і, по-друге, Путін будує авторитарну державу, а війною в Україні та антизахідною пропаґандою намагається втримати свій режим при владі. У свою чергу, з наведеного автором німецького аналізу виходить, що Москва постійно намагатиметься силою будувати структуру, яка має бути противагою до Європейського Союзу. Німецькі сценарії щодо майбутнього враховують різні варіанти, включно з таким, де Росії остаточно вдається розбити європейську єдність, що стане для неї «заохоченням до дальшої аґресії». Натомість американські аналітики вважають, що слід довести до того, щоб Путін «сплачував вищий рахунок» за аґресію в Україні. Такої мети можна досягти, постачаючи зброю для української армії та передаючи на таку ціль кошти: «Лише так можна шукати мирного порозуміння в Україні. Путін мусить сплачувати вищі кошти аґресії, а особливу роль до виконання має тут Польща, яка володіє засобами пострадянської військової техніки та запчастин, котрі може передати українському сусідові», – наводить автор думки американських експертів. У свою чергу, в оцінці британців, Москва продемонструвала остаточно те, що не можна розраховувати на її включення до міжнародної спільноти і функціонування в теперішньому світовому порядку. Експерти з островів переконані, що Кремль постійно намагатиметься дестабілізувати Україну. Йдеться про те, щоб у західній спільноті зміцнювалося переконання, що мир у Європі без Росії – неможливий. Аналітики вважають так само, що Захід мусить розробити концепцію того, як свій погляд передати звичайним росіянам.
У видання потрапила ще стаття Дениса Казанського «Імперії у слабкій державі», яка стосується питання деолігархізації України. В оцінці автора, цей процес не відбудеться хоча б тому, що влада не настільки сильна. Скоріше всього, як пише Д. Казанський, матиме місце перестановка, тобто одні олігархи утратять позицію і майно, а інші їх здобудуть.
Цікавий матеріал «Україну видумали на Сході» говорить про сучасний Харків, який став плацдармом для російської і сепаратистської диверсії та української свідомої позиції. Інший з авторів видання, Петро Андрусечко, звернув увагу на болючу українську дійсність і загальне зубожіння суспільства. Варто почитати і матеріали про модернізацію російської армії, постать президента Чечні Рамзана Кадирова, виборювання Москвою позиції в Арктиці з метою експлуатування місцевих енергоресурсів тощо. У рецензійній частині традиційно можна познайомитися з кількома найновішими позиціями, що стосуються української та східноєвропейської тематики.
