Зібрали Г.С. і П.Л. ■ ПОГЛЯДИ ■ №42, 2015-10-18
Проф. Роман Дрозд, ректор Поморської академії у Слупську
Найгірше, якщо ми будемо думати, що, мовляв, «наш кандидат не має шансу, то я не йду голосувати». Те, чи кандидат є на останньому, чи на першому місці у списку, більшого значення не має, бо найважливіша кількість зібраних голосів.
Немає сумніву, що наших голосів буде замало, щоб проштовхнути в парламент українського кандидата. Просто ми занадто розсіяні. Тут потрібна допомога з боку наших сусідів, друзів-поляків. Ми мусимо їх переконати, щоб проголосували за наших кандидатів, пояснити, що ці особи будуть репрезентувати в Сеймі Польщі не тільки нашу меншину, а всю місцеву громаду та обстоювати її інтереси.
Важливий і сам факт, що члени української громади балотуються у виборах, бо це показує нашу активність. Це добре навіть тоді, якщо ці кандидати не наберуть відповідної кількості голосів, щоб увійти до парламенту. Для польського населення це сиґнал, що ми, як українська громада, беремо на себе відповідальність за те, що відбувається в державі. Завдяки цьому вони вже по-іншому на нас дивляться і нас сприймають. Такою поставою ми ототожнюємося з державою, громадянами якої ми є і в якій платимо податки. За цю державу ми теж хочемо брати відповідальність.
Мирослав Гарасим, голова гуртка ОУП у Битові
Наша консолідація навколо того, щоб віддати голос за свого кандидата, – це наш обов’язок і це збільшує шанс представникові української громади увійти до парламенту. Чому голосуватиму за Петра Федуся? Це людина, яка багато років працює для громади. Таку працю ми часто називаємо «дбанням про наші справи у Польщі». Петро Федусьо – це людина з юридичною освітою. Такі люди нам потрібні, бо всі ми розуміємо, якою для нас важливою справою є захист прав меншин. Ми повинні пам’ятати, що до нас, як меншини, ставляться по-іншому, а наш представник, що представлятиме наші інтереси, зможе полагодити всякого роду недоліки такого ставлення.
Тарас Костик, програміст, Ґданськ
Хоч я зараз живу в Ґданську, то візьму відкріпний талон і до Ґдині поїду голосувати за українського кандидата. Мені досить близько до виборчого округу №26, з якого балотується Петро Федусьо. Цього мені не забороняє закон, тому буду голосувати в сусідньому окрузі. Коли я дізнався, що Федусьо балотується у виборах, я був упевнений, що буду голосувати за нього. Зрозуміло, якщо у парламент висуваються особи з нашого середовища, то немає над чим задумуватися, а треба піти і віддати за них голос.
Петро Федусьо балотується з партії, в якій я бачу якісь спільні цілі. Та якби навіть не це, то й так голосував би за нього, бо знаю, що він буде в той чи інший спосіб у парламенті відстоювати нашу справу.
Досі я думав, що партія «Новочесна», з якої висувається Федусьо, і так не набере стільки голосів, щоб увійшов Петро з 5-го місця. Але, виявляється, є по-іншому, бо не має значення місце, яке кандидат займає у списку, а кількість голосів, які він набере. Тому ми тим більше повинні розуміти, яку вагу має кожний голос, відданий за українських кандидатів.
Cтефанія Терефенко, голова гуртка ОУП у Валчі
Для нас велика річ мати свого представника в парламенті. Українці, певно, будуть голосувати за своїх кандидатів, тому й ми в нашому окрузі теж повинні голосувати за Марка Сирника. Вважаю, що коли йде свій кандидат, причетний до питань, які торкаються нашої меншини, то, без огляду на симпатії чи антипатії до кандидата, ми повинні віддати за нього голос. Вважаємо, що ці кандидати – це наші люди, які нас репрезентуватимуть у парламенті. За посередництвом українських кандидатів ми можемо дбати про свої справи.
Віддання за них голосу теж показує іншим, що ми підтримуємо один одного. І це той елемент, який говорить про солідарність середовища.
Іван Падух, керівник відділу повітового управління доріг, Білий Бір
Чотири роки тому саме, під час виборів, я був на Мазурах. Тоді пішов голосувати за Мирона Сича. Тепер у нашому окрузі № 40 балотується Марко Сирник, тож надіюсь, що більшість українців у нас буде голосувати за нього.
Якщо ми навіть, я чи інші люди, не підтримуємо партій, з яких балотуються українські кандидати, то ми повинні пам’ятати, що, віддаючи голоси за них, маємо якийсь шанс увести своїх представників до парламенту. Здається, не треба пояснювати, яку перевагу ми маємо, коли в Сеймі РП є «своя людина». Це доказала вже присутність у парламенті проф. Володимира Мокрого, Мирослава Чеха та останні два скликання – Мирона Сича. Тоді напевно простіше було полагоджувати справи, що стосуються нашої громади.
Марко Сирник, Мирон Сич та Петро Федусьо тісно пов’язані з українством, не випираються свого і не бояться голосно про це говорити, тому в мене немає сумнівів, що, будучи в парламенті, дбатимуть також про справи української меншини.
Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП
За останні десять років наші кандидати найчастіше балотувалися зі списків «Громадянської платформи» («ГП»). Раніше це було середовище «Солідарності», «Унії свободи», а після її перетворення – «Унії демократичної». Цього року кандидати, підтримувані Об’єднанням українців у Польщі, балотуються як зі списків «ГП», так і з нового угруповання – «Новочесна» Ришарда Петру. Це показує, що «ГП», попри клопотання окремих політиків та особливо нашого депутата Мирона Сича, не вирішила всіх актуальних проблем українців у Польщі. Маю на увазі збільшення коштів з бюджету Міністерства адміністрації та оцифрування на діяльність української громади в Польщі на мінімум 50%. Чергове питання, це створення фінансованих державним бюджетом центрів культури для нацменшини. Багато років за цей проект лобіюють наші лідери у Спільній комісії уряду і нацменшин. Постулат про створення такої установи у Західнопоморському воєвідстві виношувався й на минулорічній конференції Кошалінського відділу ОУП. Тоді ми ставили також питання про збільшення нацменшинних бюджетів на центральному рівні та у воєвідствах. «ГП», як правляча команда, на жаль, не довела до виконання тих постулатів. І це викликає скептичність. Я вірю, що завдяки присутності наших кандидатів у парламенті, ця партія змінить своє ставлення до згадуваних постулатів. Одночасно участь Петра Федуся у виборах у списках «Новочесної» я розцінюю, як спробу пошуку нових союзників наших інтересів. Тому, як Мирона Сича і Марка Сирника, так і цього кандидата ми повинні підтримувати, без огляду на нашу загальну оцінку політки та партійні симпатії. Наша підтримка кандидатів повинна базуватись на тому, що кожен з них відстоює українські справи. Тому варто самому піти голосувати і заохочувати до цього родину, близьких, у тому числі польських друзів. Ставкою тут – майбутній успіх нашої громади.
Яцек Костка, бурґомістр м. Ґурова-Ілавецького
Депутат Мирон Сич завжди допомагав нашому місту. Можна згадати хоча б такі проекти, як ремонт вулиць Бема, Костюшка й Ольштинської. його підтримка викликала миттєву згоду Варшави на наш додатковий проект – побудову доріжок навколо міського озерно-відпочинкового комплексу. Ми вже звикли до того, що, прогулюючись міськими вуличками, можемо зустріти свого парламентарія і попросити допомоги навіть в особистих справах. Варто подбати, щоб так залишилося й надалі.
Іванка Гнатюк-Казановська, голова гуртка ОУП в Пасленку
В нашому реґіоні до Сейму Польщі балотується теперішній депутат Мирон Сич. На мій погляд, його присутність на цьому рівні важлива не лише для нашої місцевої спільноти, але й усієї української нацменшини в Польщі. У парламенті просто необхідний наш представник, тому мусимо докласти всіх зусиль для досягнення такої мети. Хочу відзначити, що наша громада і в Пасленку, i загалом на Вармії та Мазурах завжди могла розраховувати на підтримку Мирона Сича. Водночас треба мати свідомість, що неприсутність представника в парламенті в контексті діяльності нашої організації набагато ускладнить працю з різними владними структурами.
