Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2011-10-14
Мирон Сич з майже дев’ятьма тисячами голосів
За даними опитування Осередку дослідження громадської думки (пол. OBOP) для Польського телебачення і ТVN “Громадянська платформа” (ГП, пол. PO) здобула в недільних виборах 9 жовтня 39,6% голосів, “Право і справедливість” (ПіС, пол. PiS) – 30,01%, Рух підтримки Палікота (пол. RPP) – 10,1%, Польська селянська партія (ПСП, пол. PSL) – 8,2%, Союз лівих демократів (СЛД, пол. SLD) – 7,7%.
Хоч єдиним рекомендованим Головною радою ОУП кандидатом, який балотувався на Вармії та Мазурах (як і попереднім разом, на 6 місці у списку ГП) був дотеперішній депутат Мирон Сич, в його 34 окрузі з центром в Ельблонзі у виборчому перегоні взяло участь ще щонайменше п’ятеро українців – причому троє, крім М. Сича, з Ґурова-Ілавецького. Вони балотувалися від виборчих комітетів партій, яких друзями українців не можна назвати. Цим партіям потрібні були українські голоси: деяким кандидатам для того, щоб зменшити шанси на вибір М. Сича.
Як виникає з часткових підрахунків голосів на Ельблонжчині, ГП може взяти 3 мандати, але говориться й про 4, що дало б великі шанси на перемогу М. Сичеві. Підтримати рекомендованого ГР ОУП кандидата приїхало чимало українців з ольштинського округу – зі столиці воєвідства, з Кентшина, Венґожева, Ґіжицька, ґмін Сроково та Барцяни, з Решля, Бань Мазурських. Були виборці навіть з Білого Бору, Лемборка, Ґданська, Кoшаліна…
Проти М. Сича працювали інші “українські” кандидати. Брудом поливали його їхні прибічники – зокрема, деякі священики, які навіть на проповідях, хоча б у Ґурові-Ілавецькому і Лелькові, закликали не голосувати. У цей час кандидати конкуренти роздавали при церквах свої рекламні летючки. Чимало брудних натяків з’явилося на одному з порталів, який видає себе за популяризатора Греко-католицької церкви. При нагоді виборчої кампанії – вже практично в її фіналі – з’явилася стаття з промовистим заголовком “Чи депутат Сич – за дискримінацію поляків у греко -католицьких церквах на Вармії та Мазурах?” (ориґ. “Czy poseł Sycz jest za dyskryminacją Polaków w cerkwiach greckokatolickich na Warmii i Mazurach?”).
Автор укотре вимагає введення польської мови для поляків у Греко-католицькій церкві (про греко- католиків у латинських храмах і про українську мову в них – анічичирк). Справа, яка стосувалася звинувачення М. Сича в підтримці абортів, гомосексуальних подружжів і виховування ними дітей, знайшлася з ініціативи М. Сича в суді у виборчому порядку. Хоч суд відхилив її, арґументуючи це тим, що це лише думка, а не закид – то все ж таки суд заявив: “Очевидно, що пан депутат Мирон Сич не голосував за аборти, бо голосування цього питання не стосувалося. Очевидно й те, що він не голосував за леґалізацію гомосексуальних пар, тому що голосування було не з цього питання. І все ж через те, що депутат взяв участь у голосуванні (…), автор робить різні висновки. У нього є право на різні погляди, навіть найбільш нерозумні, навіть без логіки чи сенсу”. Суддя пояснив, що виборчий порядок не має в цьому випадку застосування, а добиватися своїх прав можна в цивільному суді. Сам же автор про себе сказав для Радіо Ольштин, що “мова, яку використано в статті, то слово католицьких мас медіа, що знаходиться теж у Катехизисі. Авторитетом для цього автора є наука Церкви, тому на неї він посилається”.
Перцю всьому цьому додає факт, що автор статті близько співпрацює з кандидаткою до Сейму Польщі, яка є суперницею М. Сича на полі українського електорату.
З останньої хвилини: Після підрахування 100% голосів в Ельблонзькому виборчому окрузі № 34 Мирон Сич набрав 8884 голосів, що на цю пору давало йому 4 місце серед кандидатів.
“Наше слово” №42, 16 жовтня 2011 року {moscomment}
