Мирослава Олійник (Бучківська) ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №45, 2017-11-05
І не тільки пісні… У Городку на Львівщині відбувся ХІІІ Міжреґіональний фестиваль-конкурс поетично-пісенного мистецтва Закерзоння «Пісні незабутого краю», метою якого є виявлення й підтримка талановитих виконавців, популяризація, пошук і відродження духовних творів українського мистецтва.
Виступи були оцінювані в семи категоріях: хори, солісти-вокалісти, вокально-інструментальні та вокальні ансамблі, читці, авторська пісня, танці. Особливим акцентом цьогорічного фестивалю є присвята 70-м роковинам сумнозвісної Операції «Вісла». А перед початком святкувань у городоцькому храмі відбулося ще й освячення символічного дзвона в пам’ять про всіх депортованих з прабатьківських земель. На дзвоні викарбувані слова: «І мертвим, і живим, і ненародженим. В пам’ять про вигнанців з етнічних українських земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. До 70-ї річниці акції „Вісла”. 1947 – 2017». Храм 2012 р. був зведений теж на пошанування виселених українців з автохтонних територій.
Чому колискою такого грандіозного заходу став саме Городок? Тому, що активні місцеві суспільно-культурні товариства «Холмщина», «Надсяння», лемківський поет Василь Хомик при підтримці Городоцької міської ради 2001 р. й організували цей фестиваль. За роки його існування географія розширилася не тільки по всій Україні, але й за кордон.
Глядачам фестивалю відразу впадало в очі оформлення сцени з традиційним логотипом, символічними дзвонами та зображенням палаючої у вогні церкви… Отак за вирваними з корінням українцями горіли не одні оселі і храми. Гостей та учасників привітали голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка, депутат Львівської обласної ради Володимир Саган і міський голова Городка Роман Кущак. Своє слово сказали й директор Львівського обласного центру народної творчості Роман Береза, голова обласного об’єднання депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа і заступник голови товариства «Холмщина» Олександр Волошинський.
Ведучі Мирослава Степаняк і Сергій Лопатнюк один за одним оголошували учасників фестивального конкурсу, а їх було 56 з усіх реґіонів України. Нема можливості назвати кожного, але всі вони представляли невичерпну духовно-творчу скарбницю вихідців із Лемківщини, Надсяння, Любачівщини, Холмщини та Підляшшя, західної території Бойківщини. Слова та музика перепліталися з тим болем, який пережили депортовані українці внаслідок страшних політичних репресій минулого. Спогадами про переселення свого батька, якому на той час було 5 років, поділився міський голова Роман Кущак. Проживали вони у Люблинці-Новому Любачівського повіту. Їхня сім’я незадовго до виселення з рідної землі побудувала нову хату, яка стоїть донині. «Батько розповідав, як дідо Іван важко працював у лісі, щоб зібрати кошти на будівництво, і як вони всі тішилися, коли збудували вимріяне житло. Та… підступна подія «виселятися» зруйнувала родинне щастя. Увірвавшись до хати, на очах трьох маленьких дітей та вагітної дружини поляки жорстоко вбили дідуся. Родина опинилася в Озерній коло Тернополя. Але туга за втраченою домівкою та малою батьківщиною змусила їх знову мандрувати. Сівши на фіру, вирушили в дорогу. Через несподіваний дощ вони зупинилися в напівзруйнованій хатинці в Городку і вже тут залишилися… Щойно через 50 років батько провідав своє село і відразу віднайшов їхнє подвір’я, стодолу, місточок. Говорити про жаль, мабуть, є зайвим…».
Щодо перемог, то Гран-прі фестивалю здобув народний вокальний ансамбль «Струмочок» Львівського відділення українського товариства незрячих під керуванням Оксани Мельничук. До нових зустрічей, Городок!
