Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2008-12-11
З інтерпеляціями про перенесення меншинних справ з повноважень Міністерства внутрішніх справ і адміністрації у Міністерство культури та національної спадщини звертався спочатку до прем’єр-міністра депутат Ян Відацький, а на початку жовтня подібну заяву поновив депутат Євген Чиквін. З відповідей виникає, що урядом зміни у цьому питанні не передбачаються, однак Є. Чиквін переконаний, що до справи слід повернутися.
Відацький зазначав, що питання збереження та розвитку меншинної культури досить далекі від основних завдань МВСіА. Вилучення їх із цього міністерства було б також доказом, що держава хоче підтримувати культурну автономію меншин, не здійснюючи над ними адміністративно поліцейського нагляду. Відацький говорив крім цього, що подібні завдання, пов’язані з культурою для громадян польської національності, виконує міністр культури, тому незрозуміло, чому у випадку меншин цим має займатися МВСіА: “Як пояснити те, що коли в одній місцевості будуть дві бібліотеки – одна польська, друга для меншин – то цю першу підтримуватиме міністр культури, а другу міністр ВСіА?
Подібно і в випадку ансамблів. Чи міністр ВСіА насправді повинен цим займатися?” – питав Відацький.
У відповіді написано, що спектр питань, пов’язаних з меншинами, які координує міністерство, значно ширший, ніж це представлено в інтерпеляції, а Міністерство культури і національної спадщини, хоча теоретично й могло б займатися справами меншин, то деякі завдання однак виходять поза його повноваження.
У черговій інтерпеляції Є. Чиквін далі переконує, що зміни все таки потрібні, а якщо не можна перенести у міністерство культури всього, то принаймні питання, пов’язані з дотаціями. Чиквін ще й відзначає, що керівництво МВСіА у 2006-2007 рр. прийняло багато шкідливих рішень, наслідком чого був протест, складений меншинами на адресу тодішнього прем’єр міністра Ярослава Качинського.
Коментуючи свою ініціативу, Чиквін відзначає, що зараз критичних голосів є менше, бо новий уряд і відповідальний за справи меншин міністр Томаш Семоняк ретельніше ставляться до своїх обов’язків, однак не можна ґарантувати, що погані для меншин часи не вернуться. “При творенню закону з 2005 р. помилкою було те, що ми залишили справи культури в розпорядженні МВСіА. Ми надто ідеалістично оцінили, що з приходом кожної адміністрації будуть ґарантовані сучасні стандарти поведінки державних службовців”, – говорить Чиквін, пояснюючи, чому надалі старатиметься про перенесення.
Повернутися до справи буде можна у зв’язку з ініціативою маршалка Казимежа Куца, який старатиметься, щоб сілезька мова отримала статут реґіональної, а якщо буде добра воля, то й про визнання сілезців етнічною меншиною. Для цього, як і для перенесення дотацій, потрібні політичні переговори, результатом яких стануть зміни в законодавстві. Нині Чиквін говорить, що справу консультуватиме ще індивідуально з представниками меншинних організацій і відзначає, що важливим є тут також голос членів спільної комісії уряду та національних меншин. За словами депутата, для успіху проекту потрібна зокрема добра воля парламентської більшості, тобто Громадянської платформи, і саме її слід переконувати.
Хоч про поліпшення ситуації меншин при теперішньому керівництві МВСіА говориться досить часто, то якоюсь мірою голоси деяких представників меншинних організацій підтверджують потребу змін. Ю. Стажинський – керівник ансамблю і товариства “Кичера”, фінансові проблеми яких ми вже описували, прямо говорить, що в “МВСіА не розуміють меншинних проблем і дбають лише про порядок у своїх документах”. Критично висловлюється про це, з огляду на велику дріб’язковість міністерських службовців, теж голова Об’єднання українців у Польщі П. Тима. За його словами, така поведінка часто показує брак доброї волі, що особливо видно в ситуаціях, коли якась невелика підказка з боку міністерства могла б допомогти уникнути багатьох поганих ситуацій.
“Наше слово” №50, 14 грудня 2008 року {moscomment}
